Забезпечення руху через взаємозв'язок скелету та м'язів. Реферат
Взаємозв’язок м’язової системи та скелету у забезпеченні руху людини. Порушення скелета. Викривлення хребта. Профілактика цих порушень
Одним з важливих моментів пристосування організму до навколишнього середовища є рух. Він здійснюється системою органів, до яких належать кістки, їх з'єднання і м'язи, що об'єднані в єдине ціле - апарат руху, або опорно-рухову систему. Усі кістки, з'єднані між собою різними видами сполучної тканини, утворюють скелет - пасивну частину апарату руху, а прикріплені до кісток скелетні м'язи - його активну частину.
Кістково-м'язова система підтримує людину у вертикальному положенні (кістки хребта і нижніх кінцівок). Захисну функцію виконують кістки черепа, хребта, грудної клітки, таза, а також м'язи живота, захищаючи від впливу зовнішніх факторів головний і спинний мозок, легені, серце та органи черевної порожнини. Рухову функцію виконують кістки і м'язи кінцівок, хребет, м'язи спини і грудей.
Кровотворну функцію виконують переважно плоскі кістки, в яких міститься червоний кістковий мозок. Як депо деяких мінеральних солей і мікроелементів, скелет бере участь у мінеральному обміні (солей кальцію, заліза, фосфору), а м'язи, депонуючи глікоген, - у вуглеводному обміні.
Скелет людини, хоча й подібний до скелета тварин, має певні особливості, що пов'язано з прямоходінням та трудовою діяльністю. Скелет людини поділяють на скелет тулуба, скелет верхніх і нижніх кінцівок, скелет голови - череп.
Скелет тулуба складається з хребта і грудної клітки. Хребет поділяють на п'ять відділів: шийний, що складається з 7 хребців, грудний - з 12, поперековий - з 5, крижовий - з 5 і куприковий - з 4-5 хребців. Останні 9-10 хребців зрослися між собою. Отже, в хребті налічується 33-34 хребці. Хребці - короткі кістки, розміщені одна над одною. Хребець складається з тіла, дуги і семи відростків. Задній відросток (непарний) можна промацати на спині у вигляді горбка. Між дугою й тілом хребця є отвір. Отвори усіх хребців утворюють хребетний канал, в якому розміщений спинний мозок. Розміри тіл хребців залежать від навантаження на них: вони найменші в шийному відділі і найбільші - в поперековому. Хребці, з'єднуючись один з одним за допомогою хрящів і зв'язок, утворюють гнучкий і еластичний хребетний стовп, якому властива значна рухливість.
Для хребта людини характерні вигини, які надають йому форми, що в профіль нагадує латинську літеру S. Шийний і поперековий вигини спрямовані вперед (лордоз), грудний і крижовий - назад (кіфоз). Така форма хребта є результатом прямоходіння, вона надає хребту пружності. У новонародженого хребет прямий (крім невеликого крижового вигину) і тільки з розвитком прямоходіння утворюються всі вигини: шийний, коли дитина починає тримати голову, грудний, коли починає сидіти, поперековий і крижовий, коли починає стояти. Вигини хребта збільшують розміри грудної й тазової порожнин, полегшують утримання рівноваги і забезпечують пом'якшення поштовхів та струсів тіла під час стрибків і бігу.
Сильні вигини грудного відділу (сутулість, горб) або поперекового ("внутрішні горби"), а також більш-менш виражені вигини вбік (сколіоз) розвиваються при різних захворюваннях (рахіт) або внаслідок неправильної пози під час роботи (наприклад, під час тривалого сидіння за партою, столом).
Сколіоз - бокове викривлення хребта з ротацією (скруткою) хребців. Сколіоз можливий в любому віці, найчастіше в юному. Інколи це важка і підступна хвороба, яка за рік-два може сильно викривити скелет дитини. Значна роль в розвитку сколіозу належить спадковості, не менш значна - умовам розвитку дитини.
Астенічність, викривленість тіла, звичка криво сидіти мають насторожити батьків, навіть якщо дитина не скаржиться. На жаль, шкільні медогляди не завжди точні, тому варто звертатись до фахівця.
Зміцнення й розвантаження хребта і всього тіла, розтяжки для розвитку гнучкості, дозування фізичних навантажень, нормалізація маси тіла, плавання (хоча б в літку), хода 6-10 км щодня, ліквідація запальних процесів в організмі, гарт і очистки.
Література
- Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
- Енциклопедія вітамінів. – М., 2000.
- Словник-довідник з медицини. – К., 1994.
03.01.2012
