Фіалка джоя (Viola jooi Janka)
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Наукове значення. Реліктовий центральноєвропейський гірський вид.
Статус. I категорія.
Поширення. Передкарпаття (бiля с. Герасимiв Тлумацького р-ну та бiля с. Назаренкове Городенкiвського р-ну Iвано-Франкiвської обл. -урочища Балди i Жолоб). Вид поширений також у Пд. та Сх. Карпатах.
Місця зростання. Найчастiше крутi (до 60°) пiвнiчнi (рiдше - зх. або сх.) схили з гiпсiв або вапнякiв, на погано розвинутих дерново-карбонатних ґрунтах.
Чисельність. Популяції виду виявлені у двох місцях зростання (заг. площа до 1 га) з проективним покриттям менше 1%.
Причини зміни чисельності. Стенотопність та слабка конкурентна здатність виду.
Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 5-15 см. Листки темно-зелені, зарубчасто-зубчасті, серцевидно-трикутні, опушені жорсткуватими волосками, зібрані у прикореневу розетку. Квітки рожево-фіолетові, з пурпурним відтінком; пелюстки оберненояйцевидні. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Плід - коробочка з волосистим опушенням. Облігатний петрофіт. Ксеромезофіт.
Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Доцільно створити пам`ятки природи в урочищах Балди і Жолоб. Рекомендується докладно гартувати місця зростання та дослідити динаміку популяцій, вирощувати вид у ботанічних садах.
Фіалка біла (Viola alba Bess.)
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Наукове значення. Центральноєвропейський вид.
Статус. I категорія.
Поширення. Приднiстров`я (поблизу с. Степанiвки Заставнiвського району Чернiвецької областi), Закарпаття (Чорна гора у Виноградiвському р-нi, бiля мiст Виноградiв i Берегове), Лiсостеп, Степ i Крим. Вид поширений також у Центр. Європi.
Місця зростання. Узлiсся та лiсовi галявини, серед чагарникiв у лiсостепових i степових ценозах.
Чисельність. Трапляється поодинці або невеликими групами.
Причини зміни чисельності. Розорювання земель, хімічна обробка ґрунтів.
Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-15 см. Листки прикореневої розетки серцевиднотрикутні, з білими щетинистими волосками. Пластинки листків зелені, зарубчасто-зубчасті, прилистки вузьколанцетні. Квіти білі, запашні. Плід - коробочка. Цвіте у квітні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Слід контролювати стан популяцій та створити заказники в місцях зростання виду.
Фіалка кримська, фіалка скельна (Viola oreades Bieb.)
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Наукове значення. Реліктовий ендемічний кримсько-кавказький вид з диз`юнктивним ареалом.
Статус. III категорія.
Поширення. Гiрський Крим (яйли). Вид поширений також на Кавказi.
Місця зростання. Лучно-степовi угруповання кримських яйл (на вис. 1100-1400 м над рiвнем моря) на дерново-карбонатних ґрунтах та осипищах.
Чисельність. Популяції виду нечисленні.
Причини зміни чисельності. Зривання квітів на букети, залісення яйл.
Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 15 см, з підземними повзучими нитковидними пагонами. Стебло з укороченими меживузлями. Листки довгастояйцевидні, прилистки - перистозубчасті. Квітки великі (діаметр 30-40 мм), одиничні, забарвлення - від жовтого до фіолетового. Плід - коробочка. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у липні. Розмножується вегетативно і насінням. Мезофіт. Геліофіт.
Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках. Доцільно контролювати динаміку популяцій виду.
Використана література
- Заверуха Б. В., 1964, 1985; Определитель высших растений Украины, 1987.
- Флора УРСР, 1952; Андриенко Т. Л., 1982; Определитель высших растений Украины, 1987.