• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Билинець комариний (билинець довгорогий, билинець острогастий, зозульки, кукушник). Gymnadenіa conopsea

Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих. Бульби кореневі пальчастороздільні. Листки чергові, ланцетні. Квітконосне стебло закінчується щільним колосовидним суцвіттям з зигоморфними лілово-пурпуровими квітками. Цвіте у червні - липні. Плід - коробочка.

Росте в Карпатах.

Для лікарських потреб використовують бульбокорені, які збирають після цвітіння. Заготовляють лише молоді бульби.

Бульбокорені билинця містять слиз, крохмаль, декстрин, пентозани, сахарозу.

Галенові препарати билинця комариного мають обволікувальні властивості.

Застосовують препарати билинця при запальних процесах шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, ентерит), бронхітах, тривалих кровотечах, виснаженні організму, для зменшення всмоктування шкідливих речовин із шлунково-кишкового тракту при отруєннях.

Надземну частину рослини з молодими бульбами рекомендується вживати при безплідді. Настоянку насіння - при епілепсії.

Місцево - листки прикладають до наривів.

Внутрішньо - слиз бульб (2 г порошку бульб билинця збовтують 15 хв із 200 мл окропу) приймати по 1 д ложці 4 рази на день. Настоянку насіння билинця (1 г насіння заливають 50 мл 70% розчину спирту, настоюють 10 днів) приймати по 20 крапель тричі на день.

Блекота чорна (белена, бешихо, білен, блакотиця, блекіт, блекот, блекотниця, дурзілля, дурноп'ян, зубівник, зубник, зубовник, люляк, люлюк, люльник, німиця, німиця чорна, собачий мак, cплячка). Hyoscyamus nіger

Дворічна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки чергові, прості. Квітки двостатеві брудно-жовті, всередині пурпурно-фіолетові, неприємного запаху. Цвіте у травні - вересні. Плід глечикоподібна коробочка, яка містить дрібне насіння, що нагадує мак.

Росте як бур'ян на засмічених місцях.

Із блекотою як лікарською та отруйною рослиною були знакомі ще древні єгиптяни, перси, араби. Видатний таджицький лікар і філософ Авіцена більше тисячі років тому писав, що "белена - яд, который причиняет умопомешательство, лишает памяти и вызывает удушье и бесноватость". В середні віки ця рослина відігравала велику роль в "колдовстве".

Відомості про отруту блекоти використав англійський драматург Шекспір: блекотою отруєний король в "Гамлеті" (з'явившись перед датським принцом, дух його вбитого батька розповідає, як соком блекоти його отруїв дядько). Алкалоїди блекоти викликають затьмарення пам'яті, тому про людину, яка веде себе нерозумно говорять: "Белены обьелся". Між іншим, саме з допомогою блекоти зробив свій злодійський вчинок дядя шекспіровського Гамлета:

Когда я спал в саду,
Как то обычно делал пополудни,
Мой мирный час твой дядя подстерёг
С проклятым соком белены в сосуде,
И мне в ушную полость влил настой - розповідає Гамлету дух його батька.

Використана блекота і в казкових сюжетах. Наприклад, навколо терема Кащеєвни кущі ярко червоних маків та блідо-лілової блекоти. Кащеєвна збирає і складає в кошик блекоту і мак.

"Цветы, цветы, даруйте чары мне свои!
Зажги в груди огонь любви, мак красный
Ты, белена, забвенья силу дай...
Пусть он (витязь) найдет забвенье навсегда,
Тебя испив до дна,
Чарующей струей налитый до
Краев, мой кубок"

В народі блекоту називають "бесивом", "одурью". Ці назви пов'язані з дією, яку блекота проявляє на організм людини.

Знахарі добре знали властивості блекоти, і в народі залишилась пам'ять про одурманюючі засоби і "відьмині" мазі. Блекота - приворотне зілля, блекота - дурман, блекота - отрута смертельна, про це говориться в народних піснях.

Із-за неприємного запаху і смаку тварини в природних умовах не поїдають блекоту. Інколи блекоту плутають із їстівними рослинами. Особливо, діти часто приймають насіння блекоти за насіння маку, на який вони подібні. Отруйні речовини, переносимі бджолами із квіток блекоти, можуть бути виявлені в медові.

Для виготовлення галенових препаратів використовують листя. Листя блекоти містить алкалоїди (атропін, гіосциамін, скополамін), дубильні речовини.

Препарати блекоти мають болетамувальну, спазмолітичну дію, знижують секрецію залоз (бронхіальних, потових, слюнних, сльозних, шлунка і кишечника), викликають розширення зіниці ока, параліч акомодації, знімають спазми гладкої мускулатури.

Симптоми отруєння: сухість в роті, розлади мови і ковтання, порушення близького зору, двоїння в очах (диплопія), світлобоязнь, тахікардія, задишка, головний біль. Шкіра червона і суха, пульс частий, зіниці розширені і не реагують на світло. З боку центральної нервової системи спостерігається психічне і рухове збудження, зорові галюцинації, марення (хворим здається, що вони літають у повітрі, лізуть на стіни), епілептиформні судоми з наступною втратою свідомості, коматозний стан.

Лікування: промивання шлунка через зонд, внутрішньо - адсорбуючі засоби (активоване вугілля), форсований діурез, гемосорбція. При коматозному стані вводять розчин прозерину 0,05% -1 мл під шкіру. При збудженні вводять розчин аміназину 2,5% - 2 мл внутрішньом'язово, розчин димедролу 1% - 1 мл, розчин сибазону 0,5% - 1 мл. При гіпертермії призначають жаропонижуючі засоби.

Бобівник трилистий (водяний трифоль, жаб'ячі огірочки, трилисник, трифолія). Menyanthes trіfolіata

Багатооічна трав'яниста болотна рослина родини бобівникових. Має довге повзуче кореневище. Листки чергові, довгочерешкові, розташовані біля основи безлистого квітконосного стебла заввишки до 30 см. Квітки правильні, зрослопелюсткові, блідо-рожеві або білі, у китицях на верхівці стебла. Цвіте у травні - червні. Плід - коробочка.

Росте по всій території України на болотах, заболочених луках, у вільшняках.

Для виготовлення галенових препаратів використовують листя рослини, яке заготовляють під час і після цвітіння.

Листя рослини містить гіркі глікозиди - логанін, сферозид і фоліаментин; флавоноїдні сполуки, дубильні речовини, алкалоїди, йод, мінеральні сполуки.

В науковій медицині галенові препарати бобівника використовують як засіб, що збуджує апетит, поліпшує травлення, посилює перистальтику шлунково-кишкового тракту, посилює виділення жовчі, проявляє протизапальну і послаблюючу дію.

У народній медицині крім того використовують для усунення згаги і метеоризму, при гарячці, ревматизмі, туберкульозі, глисній інвазії.

Зовнішньо використовують відвар як антисептичний засіб для промивання ран і виразок, що повільно гояться, та у вигляді ванн при різних захворюваннях шкіри.

Внутрішньо - настій листя (1:20 настояти 50 хв). Пити по 50 мл тричі на день за 30 хв до їди.

Зовнішньо - застосовують розведений у 2 рази настій з листя бадану (10 мл розведеного настою на 200 мл води) для клізм при запорах.

06.09.2011