• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Гадючник в'язолистий (спірея в'язолиста, таволга в'язолиста, борошень). Fіlіpendula ulmarіa (Spіraea ulmarіa)

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище. Стебло до 200 см заввишки, нерозгалужене, облиствене. Листки переривчасто-перисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, жовтаво-білі, запаш-ні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки - з довгим нігти-ком. Цвіте у червні - липні. Плід - листянка.

Гадючгник в'язолистий росте по всій території України на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах.

Заготовляють траву піл час цвітіння рослини і кореневища з корінням восени (вересень - жовтень).

Трава гадючника в'язолистого містить барвники, дубильні речовини, аскорбінову і саліцилову кислоти, глікозид гаультерин і спіреїн, ефірну олію.

Галенові препарати гадючника в'язолистого мають анальгетичні, протизапальні, протиревматичні, потогінні, сечогінні властивості. Застосовують внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння.

Використовують як потогінний засіб при грипі й гарячці, протизапальний при подагрі, ревматизмі, заспокійливий при істерії, болях у шлунку і кишках, при геморої, при хворобах сечового міхура і нирок, як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, бронхітах, бронхіальній астмі. Зовнішньо використовують (свіжий сік, відвари, мазі) при лікуванні ран, виразок, фурункулів, при білях, укусах змій або скажених тварин.

Внутрішньо - настій трави гадючника в'язолистого (1 ч ложка сухої сировини на 200 мл окропу, настоювати 50 хв), пити по 50 мл 4 рази на день.

Зовнішньо - мазь (10 г порошку коріння гадючника в'язолистого на 50 г внутрішнього жиру або вершкового масла) для змазування уражених місць при запальних дерматозах і розтирань при ревматизмі, подагрі. Для промивань ран, спринцювань, для клізм при проносах та для примочок до ран, виразок, фурункулів (настій або відвар суміші гадючника і гірчака зміїного по 20 г на 2 л окропу).

Гарбуз звичайний (гарбуз столовий, кабак, диня). Cucurbіta pepo

Однорічна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузових. Стебло шорсткоопушене, чіпке з розгалуженими вусиками, до 10м завдовжки. Листки великі, серцеподібні, шорсткоопушені. Квітки одностатеві, одиничні, пазушні; віночок п'ятироздільний, жовтогарячий. Квітконіжки (тичинкових квіток) тупоп'ятигранні. Цвіте у червні - серпні. Плід - ягодоподібний, великий, кулястий або видовжений.

Вирощують як харчову та кормову культуру.

У науковій медицині використовують насіння, в народній - м'якуш плода, плодоніжки, коріння. Заготовляють м'якуш і насіння в період повної стиглості, а коріння - восени, після збору плодів.

Плоди містять цукор, органічні кислоти, вітаміни (А, С, Вс, РР, В6, В1, В2), мінеральні речовини (калій, залізо, мідь, цинк, кальцій, фосфор). У насінні є жирна олія, фітостерин (ку-курбітол), cмолисті речовини, вітаміни, органічні кислоти.

Насіння гарбуза проявляє гельмінтогінну дію, його використовують як засіб проти стьожкових і круглих глистів. М'якуш гарбуза використовують як сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб. Відвар гарбузових черешків (хвостиків) має сечогінну дію. Коріння гарбуза стимулює статеву активність (при імпотенції).

Внутрішньо - очищене сире насіння гарбуза з сіро-зеленою шкірочкою застосовують для дегельмінтизації та профілактики стьожкових глистів і як сечогінний засіб (дорослим - 300 г насіння, дітям до 5 років - 75 г, до 7 років - 100 г, до 10 років - 150 г, до 15 років - 200 г). Через 4 год після вживання останньої порції приймають проносне, а через 30 хв обов'язково ставлять клізму. Сік м'якуша п'ють по 2 ст. ложки тричі на день (при хворобах печінки, нирок). Сік м'якуша гарбуза вживають при нудоті й блювоті під час вагітності.

Відвар черешків (1:20) приймають по 100 мл 4 рази на день при гіпертонічній хворобі, серцевій недостатності, набряках. Відвар коріння (2 ст ложки висушеного коріння заливають 1 л окропу і кип'ятять 20 хв), п'ють по 100 мл 5 разів на день на протязі трьох тижнів при статевій слабкості (імпотенції). Насінням гарбуза лікують простатит.

Зовнішньо - м'якуш гарбуза накладають на пошкоджені ділянки шкіри при опіках, екземі.

Гвоздика дельтоподібна. Dіanthus deltoіdes

Багаторічна сизувата або зелена трав'яниста рослина родини гвоздикових. Має тонке повзуче кореневище. Стебло висхідне. Листки супротивні, по краях і середній жилці - шорстковолосисті. Квітки правильні, двостатеві, одиничні. Пелюстки зубчасті, червоні. Цвіте у червні - вересні. Плід - коробочка.

Росте на луках, галявинах, узліссях.

Стародавня грецька легенда розповідає, що примхлива богиня мисливства Діана якось дуже розсердилася на хлопчину-пастуха за те, що своєю грою на сопілці розганяє звірів і заважає полюванню. В приступі гніву Діана влучною стрілою вразила юнака в серце, в люті вирвала йому очі. Коли ж опам'яталася, то зрозуміла, що вчинила велике зло. Вона безсило випустила з рук очі юнака, і ті проросли чудовими п'ятипелюстковими квітками з вічком посередині.

Для лікарських потреб збирають траву під час цвітіння.

Трава гвоздики містять алкалоїди, флавоноїди, кумарини, сапоніни.

Галенові препарати гвоздики мають болетамувальні, кровоспинні, протизапальні властивості.

Застосовують при маткових кровотечах, ревматизмі, алергії.

Внутрішньо - настій трави гвоздики (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложці тричі на день.

05.09.2011