• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Найбільша артерія - аорта. Аорта розгалужується на кілька великих артерій. Одна з них переносить кров до рук і голови. Від іншої артерії відходять відгалуження до шлунка, печінки і кишечника. Від неї ж ідуть судини, що несуть кров униз, - до ніг, нирок і статевих органів.

Артерії - це міцні, еластичні, з тонкими стінками судини, якими кров тече від серця, їх стінки в основному утворені пружною м'язовою тканиною. Тому вони досить міцні й еластичні та можуть витримувати високий кров'яний тиск-адже кров викидається із серця-насоса під великим тиском.

Вени - венами кров рухається в напрямку до серця. Стінки вен тонші, ніж стінки артерій, і містять менше м'язової та пружної тканини, тому що тиск крові, що повертається в серце, не настільки високий. По венах кров, що несе вуглекислий газ і відходи, які утворилися внаслідок життєдіяльності клітин, надходить назад у серце. Звичайно вени розташовані по сусідству з артеріями.

Капіляри - найдрібніші кровоносні судина тіла. Вони утворюють величезну розгалужену мережу трубочок, що з'єднують артерії з венами, і забезпечують безупинну циркуляцію крові по всьому тілу.

Обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем полягає в надходженні в організм кисню і поживних речовин через органи травлення і наступному виділенні з нього продуктів життєдіяльності.

Зв'язок між цими органами і клітинами тіла здійснюється через внутрішнє середовище організму, що складається з крові, лімфи і тканинної рідини. Внутрішнє середовище організму зберігає відносну сталість свого складу-фізичних і хімічних властивостей (гомеостаз), що забезпечує стійкість усіх функцій організму. Гомеостазом називають стійкість умов життєдіяльності клітини у внутрішньому середовищі організму.

Тканинна рідина (безбарвна, прозора) заповнює в організмі проміжки між клітинами. Вона утворюється з рідкої частини крові - плазми, що проникає в міжклітинні щілини через стінки кровоносних судин, і з продуктів обміну, що постійно надходять із клітин. Її об'єм у дорослої людини становить приблизно 20 л.

Кровоносні капіляри не підходять до кожної клітини, тому поживні речовини та кисень з капілярів надходять у тканинну рідину, а вже з неї поглинаються клітинами. Отже, за допомогою тканинної рідини здійснюється зв'язок між капілярами і клітинами.

А вуглекислий газ, вода й інші продукти обміну, що утворюються в клітинах, виділяються, у свою чергу, із клітин спочатку в тканинну рідину, а потім надходять у капіляри. Кров з артеріальної стає венозною і постачає продукти розпаду до нирок, легенів, шкіри, через які вони видаляються з організму.

У міжклітинниках сліпо починаються лімфатичні капіляри, у них надходить тканинна рідина, що у лімфатичних судинах стає лімфою. Колір лімфи жовтувато-солом'яний. Вона на 95% складається з води, містить білки, мінеральні солі, жири, глюкозу, а також лімфоцити (різновид лейкоцитів). Лімфатичні судини впадають у великі вени грудей.

Склад і функції крові

Кров, що безперервно циркулює в замкнутій системі кровоносних судин, виконує в організмі найважливіші функції: транспортну, дихальну, регуляторну та захисну.

Кров - це різновид сполучної тканини, що складається з рідкої речовини - плазми і клітин у ній-форменних елементів крові: еритроцитів (червоних кров'яних клітин), лейкоцитів (білих кров'яних клітин) і тромбоцитів (кров'яних пластинок). У 1 мм3 крові міститься 4,5-5 млн. еритроцитів, 5-8 тис. лейкоцитів, 200-400 тис. тромбоцитів. Червоні кров'яні клітини транспортують кисень, а білі кров'яні клітини борються із хворобами.

В організмі людини кількість крові становить в середньому 4,5- 5 л (1/13 маси людського тіла). Плазма крові за об'ємом становить 55-60%, а форменні елементи-40-45%. Плазма крові на вигляд як жовтувата напівпрозора рідина. До її складу входить вода (90-92%), мінеральні й органічні речовини (8-10%), 7% білків, 0,7% жирів, 0,1% глюкози, інша частина залишку плазми - гормони, вітаміни, амінокислоти, продукти обміну речовин.

Форменні елементи крові

Еритроцити - без'ядерні червоні кров'яні клітини. Цитоплазма еритроцитів містить білок гемоглобін. Основна функція еритроцитів-транспортування кисню і вуглекислого газу. Еритроцити розвиваються з ядерних клітин у червоному кістковому мозку губчатої речовини кістки. У процесі дозрівання вони втрачають ядро і надходять у кров. У 1 мм3 крові міститься від 4 до 5 млн. еритроцитів.

Тривалість життя еритроцитів 120-130 днів, потім у печінці й селезінці вони руйнуються, і з гемоглобіну утворюється пігмент жовчі.

Лейкоцити - білі кров'яні тільця, що мають ядра і не мають постійної форми. У 1 мм3 крові людини їх міститься 6-8 тисяч.

Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах; тривалість їхнього життя 2-4 дні. Руйнуються вони також у селезінці. Основна функція лейкоцитів - захист організмів від бактерій, чужорідних білків, сторонніх тіл.

Фагоцитоз - захисна, реакція організму

Тромбоцити (кров'яні пластинки) - безбарвні, без'ядерні клітини округлої форми, що відіграють важливу роль у зсіданні крові. У 1 л крові знаходиться від 180 до 400 тис. тромбоцитів. Вони легко руйнуються при ушкодженні кровоносних судин. Тромбоцити утворюються в червоному кістковому мозку.

Ці елементи крові, крім вищевказаного, виконують дуже важливу роль в організмі людини: при переливанні крові, зсіданні, а також при виробленні антитіл і фагоцитозі.

Переливання крові. При деяких захворюваннях чи крововтратах людині роблять переливання крові. Велика втрата крові порушує сталість внутрішнього середовища організму, кров'яний тиск падає, зменшується кількість гемоглобіну. У таких випадках в організм уводять кров, узяту в здорової людини.

Переливання крові використовували з давніх часів, але часто це закінчувалося смертельним результатом. Пояснюється це тим, що донорські еритроцити (тобто еритроцити, взяті в людини, що віддає кров), можуть склеюватися в грудочки, які закривають дрібні судини і порушують кровообіг. Склеювання еритроцитів - аглютинація - відбувається в тому випадку, якщо в еритроцитах донора наявна речовина, що склеюється, - аглютиноген, а в плазмі крові реципієнта (людини, якій переливають кров) знаходиться речовина, що склеює, аглютинін. У різних людей у крові є ті чи інші аглютиніни й аглютиногени, і в зв'язку з цим кров усіх людей поділена на 4 основні групи за її сумісністю:

Сумісність крові людей

Вивчення груп крові дозволило розробити правила її переливання. Особи, що дають кров, називаються донорами, а особи, що одержують її, - реципієнтами. При переливанні крові строго дотримуються сумісності груп крові.

Процес зсідання крові. При порізі речовини, що зсідаються, змушують кров виробляти білок фібін, який сприяє утворенню згустку і припиненню кровотечі. У звичайних умовах у кровоносних судинах відсутній активний фермент тромбін, тому кров запишається рідкою і не зсідається, але є неактивний фермент протромбін, що утворюється в печінці й кістковому мозку.

Неактивний фермент активується і переводиться в тромбін при дії на нього ферменту тромбопластину, виділюваного червоними кров'яними тельцями, -тромбоцитами. При порізі чи уколі оболонки тромбоцитів порушуються, тромбопластин переходить у плазму, і кров зсідається. Утворення тромбу в місцях ушкодження судин-захисна реакція організму, що вберігає його від крововтрати. Люди, у яких кров не здатна зсідатися, страждають на важке захворювання - гемофілію.

Імунітет - ценесприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів" речовин, що мають антигенні властивості. В імунній реакції несприйнятливості беруть участь і хімічні сполуки-антитіла (особливі білки, що знешкоджують антигени, - чужорідні клітини, білки й отрути). У плазмі крові антитіла склеюють чужорідні білки або розщеплюють їх.

Антитіла, що знешкоджують мікробні отрути (токсини), називають антитоксинами. Всі антитіла специфічні: вони активні тільки щодо певних мікробів чи їх токсинів. Якщо в організмі людини є специфічні антитіла, він стає несприйнятливим до цих інфекційних захворювань.

Велику роль у попередженні заразних хвороб грають профілактичні й лікувальні щеплення - імунізація за допомогою вакцин і сироваток, що створюють в організмі штучний активний чи пасивний імунітет.

Розрізняють уроджений (видовий) і набутий (індивідуальний) види імунітету.

Уроджений імунітет спадкоємною ознакою і забезпечує несприйнятливість до того чи іншого інфекційного захворювання з моменту народження й успадковується від батьків. Причому імунні тіла можуть проникати через плаценту із судин материнського організму в судини ембріона, немовлята одержують їх з материнським молоком.

Набутий імунітет розглядають як природний і штучний, а кожний з них має активну і пасивну форму.

Природний активний імунітет виробляється в людини в процесі перенесення інфекційного захворювання. Так, люди, які перенесли в дитинстві кір чи коклюш, уже не занедужують ними повторно, тому що в них у крові утворилися захисні речовини - антитіла.

Природний пасивний імунітет обумовлений переходом захисних антитіл із крові матері, в організмі якої вони утворюються, через плаценту в кров плоду. Пасивним шляхом і через материнське молоко діти одержують імунітет до кору, скарлатини, дифтерії й ін. Через 1-2 роки, коли антитіла, одержані від матері, руйнуються чи часткою виводяться з організму дитини, сприйнятливість її до інфекцій різко зростає.

Штучний активний імунітет виникає після щеплення здоровим людям і тваринам убитих чи ослаблених хвороботворних отрут - токсинів. Уведення в організм цих препаратів - вакцин - викликає захворювання в легкій формі й активізує захисні сили організму, викликаючи в ньому утворення відповідних антитіл.

Штучний пасивний імунітет створюється шляхом уведення людині сироватки (плазма крові без білка фібрину), що містить антитіла й антитоксини проти мікробів і їх отрут-токсинів. Сироватки одержують головним чином від коней, яких імунізують відповідним токсином. Пасивно набутий імунітет зберігається звичайно не більше місяця, але зате виявляється відразу ж після введення лікувальної сироватки.

Вчасно введена лікувальна сироватка, що містить уже готові антитіла, часто забезпечує успішну боротьбу з важкою інфекцією (наприклад дифтерією), яка розвивається так швидко, що організм не встигає виробляти достатню кількість антитіл і хворий може померти.

Імунітет фагоцитозом і виробленням антитіл захищає організм від інфекційних захворювань, звільняє його від клітин, що загинули, перенародилися і стали чужорідними, викликає відторгнення пересаджених чужорідних органів і тканин.

Проти деяких інфекційних захворювань імунітет не виробляється, наприклад, проти ангіни, якою можна хворіти багато разів.

23.08.2011