Фізіологічні основи пам'яті та її роль у сприйнятті інформації. Реферат

Пам’ять – це психофізіологічний процес, під час якого людина здатна фіксувати у мозку, зберігати і відтворювати у потрібний момент раніше закладену інформацію, минулий досвід, дії

Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.

У людини процеси пам’яті тісно пов’язані з роботою другої сигнальної системи. Залежно від часу, протягом якого зберігається інформація, розрізняють оперативну, короткочасну та довготривалу пам’ять.

Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.

Оперативна – це збереження інформації після її запам’ятовування на час, потрібний на виконання певного завдання; здійснюється на рівні рецепторів. Короткочасна – це запам’ятовування і збереження інформації на короткий термін (від кількох секунд до кількох хвилин) після одноразового та дуже нетривалого сприймання. Якщо інформація не повторюється, то вона зникає з пам’яті, не залишаючи відчутних слідів.

Довготривала пам’ять забезпечує тривале збереження знань, образів, переживань, які запам’ятовуються після багаторазового повторення і відтворення. Це глибинна пам’ять, що зберігає найважливіше і найпотрібніше.

Пам'ять складається з трьох процесів:

  • запам'ятовування, або закріплення, інформації (фіксація);
  • збереження, або утримання, інформації (ретенція);
  • відтворення інформації (репродукція).

Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний.

Людська пам'ять тримає в собі два види інформації:

  • видову, нагромаджену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоліть, що виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково;
  • набуту в процесі життя кожної людини, що реалізується в умовних рефлексах.
     

Пам'ять людини має морфо-функціональні передумови для засвоєння необмеженого обсягу інформації.

Існують такі форми пам’яті:

  • генетична – зберігає інформацію, яка передається по спадковості від батьків і представлена безумовними рефлексами та інстинктами;
  • рухова, або моторна – це пам’ять на позу, положення тіла, професійні та спортивні звички;
  • емоційна – визначає відтворення певного чуттєвого стану при повторному впливі ситуації, в якій цей емоційний стан виник вперше. Це пам’ять почуттів;
  • словесно-логічна, або змістова – це запам’ятовування, збереження і відтворення прочитаних або почутих думок у словесній формі;
  • зорова та слухова пам’ять є образною, тому що інформація сприймається і фіксується через відповідні органи чуттів.

Емоції і почуття, так само як і психічні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. На відміну від сприймання й пам'яті, мислення, емоції і почуття відбивають реальну дійсність у формі переживань. Пізнаючи світ, людина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші - печаль, гнів тощо.

Емоції—психічні стани і процеси в людини та вищих тваринах; це відповідні реакції на зовнішні і внутрішні подразники, що проявляються у виді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні – негативні.

Перші підвищують життєдіяльність організму;другі пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб’єкта.

Розрізняють первинні і вторинні емоції:

  • Первинні – переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб (страх, тривога, радість, гнів).
  • Вторинні – у людини формуються внаслідок її соціальності і усвідомлення власного "Я". Ці емоції непов’язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, пихатість).

Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу – необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передовсім енергетичну основу діяльності мозку. Їх функція полягає в аналізі та розумінні усної та писемної мови, керування осмисленим вимовлянням слів.

Залежно від переважання першої чи другої сигнальної системи, людей поділяють на типи: художній (домінує перша сигнальна система, образне мислення), розумовий (переважає друга сигнальна система, словесне мислення, здатність до абстрагування) і середній тип, для якого характерна ознака взаємна зрівноваженість обох сигнальних систем і до якої належать більшість людей.

Ці відмінності людських типів вищої нервової діяльності пов’язані з явищем функціональної асиметрії мозку, яке проявляється в тому, права та ліва півкулі виконують різні функції. Ліва півкуля більшою мірою відповідає за логічне, абстрактне мислення, словесне сприйняття, а права – за образне сприйняття та мислення, емоційність психічних процесів.


21.08.2011