Вік біотехнології в Україні. Реферат
Озернімося навколо. Ми живемо в унікальний час. Відбувається чергова революція в житті людства. Вже давно говорилося, що ХХ ст. було віком ядерної фізики і хімії, а ХХІ стане віком молекулярної генетики
Тепер уже очевидно, що у людства існують певні механізми, завдяки яким воно вирішує питання кризи чисельності. Саме у зв’язку із збільшенням кількості людей виникла техногенна революція, яка спричинила бурхливий розвиток фізики і хімії. Саме в кінці ХХ ст. очевидною стала вичерпність можливостей експлуатації зовнішнього середовища за рахунок винаходів нового палива і нових хімічних засобів для інтенсифікації сільського господарства і медицини.
Пам’ятайте лозунг: "Ми не будемо чекати милостині від природи, ми все у неї візьмемо самі". Але виявилося, що це, по-перше, не нескінченно, а по-друге, змінюючи природу, зменшуємо власні можливості для виживання. Ми її частина, як виявилося.
І що тепер? Само собою, без лозунгів почали розвиватися методи не експлуатації природи а імітації певних її прийомів, щоб забезпечувати виживання людини. Людина просто стала сама створювати потрібні їй нові види рослин і тварин, нові методи власного лікування, імітуючи те, що біологічна еволюція створювала протягом мільйонів років. За неймовірно короткий час створено безліч, переважно нових рослин з новими тенетами, які якісно міняють всі аспекти життєдіяльності людини.
Отримано безліч трансгенних росли, стійки до гербіцидів, до різних патогенних агентів, до комах, до високих і низьких температур, до засухи і засоленості. Створюють трансгенні рослини, що несуть гени, які продукують певні гормони, необхідні для гормонотерапії людей. Бурхливо розвиваються методи генної терапії – генної корекції тих або інших захворювань людини, використовується генетично модифіковані тварини для трансплантації органів людині.
Звісно викликає стурбованість широке використання трансгенних рослин. Справді, недостатньо вивчено зміни видових зв’язків, видових складів при їх широкомасштабному використанні. Це є предметом неспокою і досліджень всіх цивілізованих країн до яких, нажаль, Україна не належить. У нас таких досліджень не проводять.
У нас активно обговорюють небезпеку харчових трансгенних рослин, створених на Заході. Мабуть, передбачаючи, що на харчову токсичність на Заході вони проходять менш ретельну, ніж інші культурні рослини в Україні, вирощені на наших ґрунтах, навантажених різними гербіцидами, политих інсектицидами, не кажучи вже про радіонукліди. У глобальних масштабах стає вже очевидним, що насичення навколишнього і внутрішнього середовища людини продуктами штучного і хімічного синтезу перестала відповідати своєму завданню – забезпеченню його виживання за сучасної чисельності і його відтворювання.
Дивна таємниця полягає в тому, що методи отримання трансгенних організмів з бажаними властивостями зародилися і стали розвиватися за довго до того, як стало зрозуміло, що шлях хімізації всього і вся вичерпаний. Тобто, людство, як вид, як єдине співтовариство організмів передчувало майбутній тупик свого розвитку і почало заздалегідь відпрацьовувати методи виходу з нього. Очевидно, що саме ті країни, які є лідерами у використанні трансгенних організмів, будуть мати принципово іншу якість життя, інший рівень тиску генотоксичних речовин, а, значить, і інший інтелектуальний рівень.
Таким чином, буде більшати розрив між країнами, між рівнями життя в них. Весь світ заклопотаний, що через трансгенну картоплю всі колорадські жуки вимруть, а отже можуть постраждати деякі види пташок. А що робимо ми? П’ємо і їмо вітчизняну й зарубіжну продукцію, і як правило, з невідомим рівнем забрудненості. Особливо улюблені овочі, насичені азотистими добривами. З’ївши все це, починаємо задумуватися – а чи досить високий контроль харчових якостей трансгенної продукції в тих західних країнах де ми їх закуповуємо?
Очевидно, що ніякі чиновницькі постанови, спеціальні програми і підрозділи не допоможуть Україні вписатися в ХХІ сторіччя, у вік молекулярної генетики без відповідної підготовки фахівців. А де підручники, де курси сучасної молекулярної генетики? Чи можуть вони виникнути в країні, де немає активної експериментальної роботи в цьому напрямі? Хто ж вчити буде і підручники писати?
Може, почне хтось і в Україні фінансувати переклад сучасних наукових англомовних видань хоча б зараз? Адже дичавіємо, співвітчизники, дичавіємо на очах…
12.08.2011
