Народна артистка Марія Заньковецька. Реферат
У рефераті подано біографічні відомості про Марію Константинівну Заньковецьку, яка перша на Україні удостоєна звання народної артистки республіки
Заньковецька Марія Константинівна (справжнє прізвище Адасонська) народилася 23 липня 1854 р. в селі Заньки, тепер Ніжинського району Чернігівської області – українська радянська актриса й театральна діячка.
Перша на Україні удостоєна звання народної артистки республіки (1923). Походить з дворянської родини. Навчалася у приватному пансіоні в Чернігові, де її вчителем був М. А. Вербинський. З юних років виступала в аматорських виставах і концертах у Чернігові й Ніжині (мала гарний меццо-сопрано).
Проживаючи в Бендерах (Бесарабія), виступала в аматорських виставах разом з М. Тобілевичем (тепер М. Садовський); переїхав у Свеаборг (тепер Фінляндія), бувала в Генсінгфорсі (тепер Хельсінкі) на уроках співу в професійній Петербурзькій консерваторії Я. Гржималі; зблизилась з молодіжною революційною організацією "Народна воля".
27 жовтня 1882 дебютувала на професійній сцені в ролі Наталки ("Наталка Полтавка "Котляревського) в Елизаветграді (тепер Кіровоград). Виступала в трупах М. Кропивницького (1882-1883, 1885-1888, 1899-1900), М. Старицького (1883-1885), М. Садовського (1888-1898 в "Товаристві артистів М. Кропивницького під орудою М. К. Садовського, П. К. Саксаганського і за участю М. К. Заньковецької "(1900-1903), трупах О. Суслова (1903-1904), в Театрі товариства "Руська бесіда "(1906-1909).
У 1909-1915 р. керувала аматорськими гуртками в Ніжині й Королевці гастролювала в антрепризах Л. Сабініна, Д. Гайдамаки, Ф. Свєтлова, П. Проховича та інші. Входила до складу "Товариства українських акторів за участю П. К. Саксаганського та М. К. Заньковецької під орудою Мар’яненка "(1905-1916)," Товариства українських акторів за участю М. К. Заньковецької та П. К. Саксаганського" (1916-1917).
На першому Всеросійському з’їзді сценічних діячів у Москві 1897 Заньковецька у своєму виступі вимагала ліквідувати тяжкі й принизливі обмеження, яких зазнав український театр у царський час.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Заньковецька увійшла до складу керованого П. Саксаганським Народного театру (Київ, 1918–1922) та Філіалу етнографії театру імені М. Заньковецької (1922).
Останній раз виступала на сцені 15. ХІІ. 1922. Актриса широкого творчого діапазон. Заньковецька створила образи пройняті глибоким драматургізмом та іскромететного комедійністю:Уляна, Евжеві ("Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" Квітки Основ’яненка), Галя ("Назар Стодоля" Шевченка), Єлена, Зінька ("Глитай або ж Павук", "Дві сім’ї" Кропивницького).
У складі українських труп Заньковецька гастролювала в різних містах України, в Петербурзі та Москві (1886-1888, 1891-1892,1901-1903, 1912, 1914), в Грузії й Азербайджані. Мистецтво Заньковецької високо оцінили П. Чайковський, В. Стасов, Л. Толстой, А. Чехов та ін.. Ім’ям Заньковецької названо український драматичний театр у Львові. В 1960 в Києві створено Заньковецькій М. К. меморіальний музей-квартиру, в 1964 меморіальний музей в селі Заньках. В Києві встановлено паркову статую актриси в Першотравневому парку і надгробок на могилі Заньковецькій на Байковому кладовищі.
Заньковецька відзначалась тонкою спостережливістю й надзвичайною творчою уявою. Вона вміла швидко й невимушене перевтілюватися на сцені та дотримувалась у грі почуття міри. Передусім це була глибоко психологічна, широкої думки та непідробного таланту актриса.
Померла актриса 4 жовтня 1934 року у м. Києві. Поховано М. К. Заньковецьку на Байковому кладовищі.
Література
1. Журнал "Українська культура" (10. 1999рік)
2. С. М. Дурилін "М. Заньковецька" (1955,1982).
13.09.2011
