• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Раймер Марія Рільке – відомий австрійський поет. Народився 4 грудня 1875р. Прага, син чиновника. Дитинство і юність провів у Празі, після того жив в Берліні, Парижі, Швейцарії. Важливе значення для нього дві поїздки в Росію (1899р. і 1900р.), де він зустрівся з Л. Н. Толстим і зблизився з християнським поетом С. Д. Дрожніним.

"Россия в известной мере стала основой моих переживаний" – писав Рільке.

Вивчивши російську мову і літературу, він пробує писати вірші на російській мові, багато перекладає ("Слово о полку Ігореве"). Пізніше Рільке переписувався з Пастернаком, посвятив вірші М. Цвєтаєвой. Починавши з 1902р., Рільке писав вірші на французькій мові, попробувавши вплив символістів. Розквіт поезії Рільке починається з другої половини 90-х років і початку 900-х років. Почавши з наслідування Гейне, він рано пізнав творчу самотність. Його збірки: "Жертви Ларам" 1896р., "вінчаний снами" – 1897р., "Канун Рождества" - 1898р., "Меню на праздник" - 1900р, "Книга образов" – 1902, части 1-3.

1899-1903 – повне видання 1905р. "Новые стихи" частина 1-2 1907 – 08 роки – зі всією народжувальною силою, його поетичною індивідуальністю, швидко видають йому славу.

Одночасно Рільке пише драматичні і прозові витвори, серд який вирізняється ритмізована новела "Песня о любви и смерти корнета Кристофа Рильке" - 1906р. Ранні вірші тісно пов'язані з чеською культурою, з пейзажами Праги і її околиць, картини, народжені життям Рільке, розрізняє інтонацію чеського народу пісні ("Народый гнев" - 1895). Тоді ж виробляються своєрідний демократизм Рільке, в його відносинах до поезії і словнику поета ("Слова простые сестры – замарашки…" - 1897) взагалі з проблемами прекрасного в культурі "Прекрастное вырастает в пыли" - говорить Рільке, з віршів "Ты не горюй, что давно отцвели (астры в саду)", сб. "Лирика", М – Л. 1965р.

Його вірші не лишають суспільство мотивів. Співчуття жінці, жалість приниженим знаходять вираження в узагальнених портретах. В кінці 900-х років переживає поетичну кризу тимчасово відходить від поезії, звертаючись до прози, де в лірико-автобіографічній формі виражено глибоке розчарування справжністю фактів ("Заметки Мальте Лагуридся Брегге" – 1910р.).

Перша світова війна кидає поета в жахні відчай. В 1918 році він переживає підйом у зв'язку з революцією, подіями в Германії, все рівно не зрозумівши всієї революції, невдовзі закривається в собі. Муки та пошуки приводять од стоврення "Дуезских елегий". – 1912-1922 – опубліковано – 1923. Якщо в ранній період Рільке шокував вихід в суб'єктивному злитті поета зі світом, то тепер, в об'єктиві він бачить спасіння в від трагічних проти речей часів життя в при ображаючому впливі мистецтва, символізованому в образі Орфея.

"Он в той стране, куда заказан путь.
Ему не бремнуть ладони мира,
Он поспешил все пути разомкнуть".

Рільке не одноразово використовує Орфея в своїй творчості як світло з темряви, яке було на той час, яке спіткнуло автора, він багато роздумує над життям, у нього Орфей звучить як символ чистоти.

Только вот эты одны вирвалась
Тянется ввысь.
О, не сломайся! Согнись в
Миру Орфея.

Однак головне в Рільке – відчуття страху і тревоги, передчуття великих перемін в наступаючому столітті.

"На рубеже веков, мой век тягот…" 1899р. Релігійні панеїстичні думки, набрали вираження в збірці "Часослолов", де Рільке предстає перед читачем в образі російського монаха, напрямлений на пошук стійкої життєвої основи в постунепроведному світі.

Вищі і люи, міста і планети для Рільке рівні і одинокі, відірвані один від одного.

"Вечером стали опять все на сирот похожи
самые близкие тоже чужими успели стать".

Навіть маленький острів для Рільке "скиталец на дорогах мировозданья" (цикл "Остров" - 1906-1907). Один вихід у той універсальної розбещеності, поет знаходить в любові до людей і речей, в творчості і литті з ними.

"В моих об'ятья лес нашел покой,
я сам – его трезвон и трепетанье".

Глибоке філософське розуміння речей навколишнього світу поступово стає основою поетичних шукань Рільке В цьому зв'язку поет постімпесіонізму, для якого мистецтво його попередників було недостатнім проникненням. Гори величезній діяльності і конкретності зображення Рільке добивається високої символічності своїх образів. Так, пантера в паризькому зоопарку втілює для нього трагедію утрати свободи могутньою, вільною істотою ("Пантера" - 1903).

Життя дерева стає символом всякого органічного існування ("Плод" - 1924) явлення процеси природи представляють у Рільке в посіндеферированому вигляді, без важких поетичних штампів і умов. Поет дарує світ природи глибиною почуттів і переживань від частини сприраючись на досягнення Росії і Європи роман 19-20 в. в. "Для Рильке живописуещие и психологические прийомы современных романистов (Толстого, Флобера, Пруста, скандинавов)". Невіддільні в мові і стилі його поезії, "Новий мир", 1967. Новаторство Рільке – в знятті всього умовно-традиційного, "поетизмів" поезії, повне в зберіганні його тем і образів.

Поезія Рільке відмічена глибокою думкою, емоційною силою, музикою, ритмічністю і інтонацією свободи, вплив на розквіт німецької лірики. Бехер назвав Рільке посланцем кращої частини свого народу, що збагатив поезію на німецькій мові, прекрасним творінням є збірка "Великий гнів" - 1943р. На російській мові вірші Рільке перекладали В. Ельснер, Ю. Анісімов, Гордон, Б. Пастернак, В. Куприянов і інші.

11.09.2011