• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Сферою банківської конкуренції є банківський ринок. Його специфіка заключається в тому, що це - дуже складне утворення, що має дуже стійкі границі і складаються з багатьох елементів. Хоча, було б правильніше говорити не про один, а про багато банківських ринків.

Сучасні комерційні банки функціонують в ролі продавців чи покупців практично у всіх ринкових секторах. Щоб це твердження виглядало більш обґрунтовано, розглянемо ринкову систему з точки зору об’єктів купівлі-продажу. В неї входять наступні сектори:

• Ринок засобів виробництва і виробничих послуг. На нього комерційні банки виходять в ролі продавців банківських для підприємств (розрахункове обслуговування, ведення рахунків, управління фінансами корпорацій), фінансування посередників (кредитування виробничих об’єктів), а також в ролі покупців виробничих ресурсів (придбання офісного обладнання).
• Ринок предметів споживання і споживчих послуг. Тут банки виступають як фінансові посередники (видача позик на споживацькі цілі), але деколи і як покупці (організація прийомів в рамках роботи з громадськістю).
• Ринок праці. Він являється цільовою областю кадрової політики банків, яким неминуче приходиться час від часу поновлювати чи перекваліфіковувати свій персонал, виходячи на цей ринок в якості покупців.
• Ринок інтелектуально-інформаційного продукту. На ньому банки можуть діяти і як продавці банківських послуг (фінансове консультування), і як покупці виробних ресурсів (програмне забезпечення для ЕВМ).
• Ринок нерухомості. Тут банки виступають частіше всього як фінансові посередники (іпотечне кредитування) і лише, відносно різко, як покупці (придбання земельних ділянок і приміщень для офісу), чи продавці (реалізація залогу по неповерненому іпотечному кредиту).
• Фінансові ринки. В цій сфері банки являються одними із головних діючих осіб. Можна назвати: ринок позичкових капіталів. З однієї сторони, банки купляють тимчасові права на грошові ресурси в своїх вкладників, з іншої - виступають як продавці при видачі позик; ринок цінних паперів. Виконуючи поручення клієнтів, а також, з власної ініціативи банки здійснюють купівлю-продаж цінних паперів і виконують поперемінно то роль продавців, то роль покупців; ринок валют і дорогоцінних металів. Роль банків на цьому ринку аналогічна їх ролі на ринку цінних паперів. Таким чином, сфера банківської конкуренції дуже обширна, а конкурентне середовище багатообразне і різнорідне. В зв’язку з цим послідуюча увага буде сконцентрована на її основному секторі - фінансових ринках. Отже і тут конкурентне середовище неоднорідне, включає в себе ряд рівнів.

Банківська конкуренція поняття досить умовне, так як конкурують на банківському ринку не тільки банки. Навіть в фінансовому секторі цього ринку можна виділити три рівні конкурентної боротьби. Основний рівень - конкуренція між комерційними банками, які традиційно поділяються на універсальні і спеціалізовані.

Раніше між цими видами існувала чітка межа. По-перше, це було зв’язано з тим, що для більшості операцій встановлювались законодавчі обмеження. Наприклад, такого роду обмеження були введені у Великобританії на початку 30-их років, як реакція на велику кількість банківських крахів в період світової економічної кризи 1929-1933 рр. По-друге, прибутки банків від окремих спеціалізованих операцій деколи були настільки великі, що діяльність в інших сферах ставала необов’язковою.

В результаті в економіці завжди існували і універсальні, і спеціалізовані банки. При цьому в банківських системах одних країн переважали перші, а в других - другі. Так, універсальні банки традиційно господарювали в Швейцарії, ФРГ, Австрії. Домінування спеціалізованих банків було б характерно для Великобританії, Франції, США, Італії і (з деякими застереженнями) Японії.

Однак в останній час в багатьох країнах в умовах посилення банківської конкуренції все більше проявляється тенденція до універсалізації банківської діяльності. Різниця універсальних і спеціалізованих банків стає все більше спірними і розпливчатими. Універсальний банк дещо краще захищений від комерційного ризику, чим спеціалізований, він може гнучко реагувати на зміни кон'юнктури, а відповідно, більш конкурентноздатний.

Нарівні з суперництвом між комерційними банками в сучасних умовах все більш серйозну конкуренцію вони зазнають з боку небанківських кредитно-фінансових інститутів (страхові компанії, фінансові брокери, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, компанії по випуску кредитних карток і інші), а також зі сторони не фінансових організацій (пошта, торгові будинки, підприємства автомобільної промисловості і інші). На початку 80-их років президент компанії "Віза Інтернешнл" Д. Кок сказав, що в майбутньому банки перестануть бути в центрі грошового обігу, їх місце займуть інші підприємства.

Наочним прикладом в цьому відношенні є американський концерн "Сирз, Роубак енд Ко" ця найбільша торгова компанія світу вже на протязі багатьох років реалізує своїм клієнтам не тільки товари, але й фінансові послуги. На угоду по їх продажу в 1988 році припадає більш як половини її оборотів. Поряд з магазинами роздрібної торгівлі їй належить також страхова група "Олстейт іншуранс", брокерський дім "Дін Віттер", банк в Каліфорнії, велика позичково-ощадна асоціація. Компанією створена система електронних платежів, охоплююча 800 її філіалів по всій території Сполучених Штатів. 30 млн. клієнтів, що мають карточки, можуть отримувати готівкові гроші чи скористуватися іншими послугами за допомогою 4 тис. автоматичних терміналів.

Опитування, проведене консалтинговою фірмою "Егон Зендер Інтернешнл" серед 740 членів правління різних банків США, показало, що 43%, банкірів вважають "Сірз" своїм основним конкурентом.

В Європі подібну політику провадить німецький торговий дім "Квелле". Не так давно в доповнення до вже існуючих в портфелі компаній "Норис - Банку" був придбаний споживацький банк, обладнаний самим сучасним автоматизованим обладнанням, орієнтованим на обслуговування населення. Більшість із 650 тис. клієнтів отримали можливість здійснювати стандартизовані розрахункові операції, а з 1986 року - і угоди з цінними паперами.

Підсумком цих процесів - універсалізації банківської справи і посилення конкуренції зі сторони не банків - став швидкий розвиток фінансових конгломератів. В США їх засновниками в кінці 70-х - на початку 80-их стали фірми "Мерріл Лінч" (інвестиційний бізнес), "Амерікан Експрес" (кредитні картки), "Пруденшнл" (страхування), "Сіті корперейшн" (холдінгова компанія). На думку американського фінансиста Г. Кауфмана, фінансовий супермаркет, до якого в найбільшій ступені наближується "Мерріл Лінч", можливо, це є прототипом фінансового інституту майбутнього.

Крім цих трьох рівнів, можна виділити ще два підрівні:

• індивідуальна конкуренція, при якій конкурентами є окремі кредитні інститути;
• групова конкуренція, при якій в якості конкурентів можуть виступати групи споріднених кредитних інститутів. Прикладами можуть бути об’єднання ощадних кас і кредитних товариств в Німеччині, що проводять узгоджену ринкову політику.

23.06.2011