Банківська справа: інфляція як основний показник нестабільності валюти. Реферат
На стабільність національної валюти надзвичайно сильно впливає інфляція. Інфляція має різні ступені тяжкості. Згідно з цим економічна наука виділяє такі три її види: помірна інфляція, галопуюча інфляція і гіперінфляція
Помірна інфляція. Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін. При цьому щорічний темп інфляції вимірюється як правило однозначним числом. Помірна інфляція с типовою сьогодні для більшості економічно розвинутих країн.
Галопуюча інфляція. Інфляція, що вимірюється двозначними чи тризначними числами-20, 100 чи 200% за рік.
Гіперінфляція. Цей різновид інфляції має місце, коли ціни зростають на тисячу, мільйон чи мільярд процентів за рік. Аналіз виявляє декілька характерних рис гіперінфляції. По-перше, реальний попит на гроші, вимірюваний як відношення запасу грошей до рівня цін, падає дуже різко. По-друге, відносні ціни стають дуже нестабільними. За нормальних умов зарплата робітника майже не змінюється (менш ніж на 1% в місяць).
В умовах гіперінфляції реальна заробітна плата може знижуватись в середньому на третину протягом одного місяця. Дуже відчутним є вплив гіперінфляції на розподіл багатства. Знецінення грошей руйнує заощадження населення, підриваючи економічну свободу суспільства. Ці інтенсивні коливання у відносних цінах і реальній зарплаті, збіднення населення ілюструють головну втрату від інфляції. На щастя, гіперінфляція трапляється досить рідко. Вона мас місце переважно під час війн чи в періоди, що йдуть за війнами і революціями.
Гіперінфляція сучасного періоду характерна для країн, що здійснювали революційний перехід від соціалізму до ринкової економіки; в Польщі ціни зростали більш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.
Експансіоністська фіскальна політика держави досить часто стає генератором інфляції. Припустимо, що економічна система знаходиться у стані рівноваги й експерти розраховують на таку стабільність у майбутньому.
Але, виходячи із політичних міркувань, наприклад, в зв’язку з наближенням президентських виборів, уряд, щоб догодити виборцям, вирішує збільшити виплати з державного бюджету, знизити податки й негайно розпочати реалізацію проектів для створення нових робочих місць. Зрозуміло, що зростання реального обсягу виробництва й скорочення безробіття, досягнуте адміністрацією президента, зробить неабиякий вплив на результати виборів. Отже, складається проект нереально розширеного державного бюджету на рік виборів. Як тільки ці плани почнуть реалізовуватись, економічна система вийде із стану рівноваги. Дійсно, спочатку реальний обсяг виробництва зросте, безробіття скоротиться, а підвищення рівня цін при цьому буде незначне.
Але, вже у наступному році зарплата, ціни на ресурси й фактори виробництва почнуть інтенсивно зростати. По мірі того, як фірми будуть пристосовувати свої очікування до нових умов, зростуть не тільки ціни на товари та послуги, але й відбудеться скорочення обсягів виробництва, супроводжуване зростанням безробіття.
Один з можливих варіантів реакції уряду на інтенсивне підвищення цін полягає у припиненні стимулювання економічного зростання. Тоді інфляція буде припинена, але обсяг виробництва знову зменшиться до природного рівня, а норма безробіття зросте до свого природного значення. Інша альтернатива полягає у продовженні експансіоністської податково-бюджетної політики.
В такому разі протягом деякого часу буде можливо підтримувати реальний обсяг виробництва вищим, а норму безробіття-меншою за їх природні рівні. Однак вибір цього варіанту буде означати продовження розвитку інфляційних процесів. Можливо, що деякий сталий з року в рік темп інфляції виявиться недостатнім для того, щоб втримати безробіття на рівні нижчому за природний. Для тривалого утримання безробіття на такому рівні з кожним роком прийдеться навіть прискорювати темпи інфляції.
Чим би не була спровокована інфляція, вона знецінює доходи бюджету й супроводжується його дефіцитом.
Крім бюджетного дефіциту інфляція обов’язково супроводжується нерівномірним зростанням цін й, звідси, порушенням господарчих зв’язків, гонкою цін між окремими галузями економіки й хвильоподібним поширенням зростання цін по районах держави й галузям.
У стані інфляційної нестабільності орієнтація лише на регулювання з боку співвідношення "попит-пропозиція" може призвести до затяжних криз з повільним періодом стабілізації і оздоровлення економіки. Про це свідчить досвід розвитку капіталістичних країн часів вільної конкуренції.
Як бачимо, інфляція є дуже небезпечною для економіки, порушуючи макроекономічну стабільність. Тому антиінфляційна державна політика займає одне з головних місць серед засобів державного регулювання економіки. Проте ключовий момент сучасної інфляції полягає в тому, що вона розвивається як інерційна, і зупинити її надзвичайно важко. Тобто інфляція мас властивість залишатися стабільною, поки економічна ситуація не змусить її підвищитись або впасти.
Інерція в очікуванні інфляційних процесів є головною причиною інфляції, що супроводжується спадом виробництва. Вона продовжує "тягнути" вгору криву сукупної пропозиції навіть після обмежуючих заходів з боку уряду. В умовах, якщо замовлені виробниками більш високі ціни на продукцію не супроводжуються відповідними заходами уряду по збільшенню грошової маси, загострюється процес стагфляції.
Крім того, зростання цін зменшує наявну реальну грошову масу, що веде до скорочення сукупного попиту. Проте підприємства, як і раніше, очікуючи підвищення цін, піднімуть сукупну пропозицію від AS до AS1. Паралельно з зростанням цін буде йти спад виробництва.
03.06.2011
