• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Специфіка здійснення українськими комерційними банками операцій з розрахункового обслуговування клієнтів полягає в тому, що, незважаючи на інтенсивний розвиток сучасних платіжних технологій та форм безготівкових розрахунків, левова частка в грошовому забезпеченні господарського обороту суб'єктів підприємницької діяльності продовжує припадати на готівкові кошти.

У цьому зв'язку банки, що прагнуть надавати комплексні банківські послуги, повинні забезпечити якісне виконання всіх необхідних операцій з касового обслуговування фізичних та юридичних осіб.

Касове обслуговування — це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

Для здійснення операцій з касового обслуговування клієнтів комерційні байки зобов'язані виконати відповідні спеціальні вимоги. Так, побудова та обладнання касового вузла банку мають відповідати відомчим будівельним нормам "Проектування банків та банківських сховищ", затвердженим постановою Правління НБУ від 29 серпня 1995 р. № 216. Обов'язковою є наявність в штаті банку касових працівників, професійна підготовка яких відповідає вимогам, викладеним в Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків № 1, затвердженій постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 129.

Якщо ж банківська установа досягла щоденного обсягу зберігання готівкових коштів розміром 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, система її охорони повинна бути організована у точній відповідності з Інструкцією з охорони установ банків України підрозділами міліції при органах внутрішніх справ, затвердженою спільним наказом МВС України та НБУ від 12 червня 1991 р. № 372 ДСК/32 ДСК.

Операції з обслуговування готівково-грошового обороту клієнтів здійснюються через операційні каси банків.

До складу операційних кас включаються приходні та видаткові каси. Приходні каси організують прийом готівкових коштів від клієнтів, що здійснюється за такими документами, як об'ява на внесення готівки та прибутковий касовий ордер. У цих приходних документах обов'язково зазначається характер внесення готівки (торговельна виручка, повернення невиплаченої зарплати, надходження на вкладні рахунки тощо).

Приходні каси, у свою чергу, можуть поділятись на денні та вечірні. Денні каси працюють на прийом готівкових коштів протягом операційного дня банку. Ці кошти того ж дня повніші бути зараховані банком на рахунки клієнтів. Для обслуговування клієнтів, які здійснюють готівкові розрахунки у більш пізні вечірні часи, банки відкривають вечірні каси, які приймають готівкові кошти від клієнтів після закінчення операційного дня. Кошти, що надходять до вечірніх кас, повинні бути зараховані па рахунки клієнтів наступного дня.

Касові обороти банків па період, що прогнозується, визначаються на підставі аналізу фактичних даних щодо находжень та видач готівки за минулий час з тим, щоб забезпечити максимальне залучення до кас банків готівкових коштів і економію у витрачанні готівки підприємствами.

Прогнози касових оборотів складаються на регіональному рівні обласними управліннями НБУ на підставі показників економічного і соціального розвитку регіону з урахуванням основних напрямів державної грошово-кредитної політики. Для обґрунтування прогнозних розрахунків обласні управління НБУ щоквартально здійснюють аналіз стану готівкового обігу в регіоні за такими показниками:

• структура обігу і тенденції її зміни;
• джерела надходжень готівки в каси банків та напрями видачі її з кас банків;
• швидкість повернення готівки в каси банків;
• зміни в тенденціях економічного розвитку в регіоні;
• динаміка індексу споживчих цін;
• рівень інкасації готівкової виручки у сфері споживчого ринку;
• зміни в напрямах використання грошових доходів населення та джерел їх формування.

Прогноз касових оборотів складається за відповідними джерелами надходжень і напрямами видачі готівкових коштів.

Обласні управління НБУ для складання прогнозів касових оборотів одержують від республіканських та обласних органів виконавчої влади такі звітні та прогнозні матеріали:

• розрахунки роздрібного товарообігу і дані про обсяги продажу товарів за безготівковим розрахунком;
• розрахунки доходів за окремими видами платних послуг населенню;
• розрахунки про надходження страхових платежів і виплати страхових відшкодувань;
• фонд оплати праці;
• дані про обсяги реалізації послуг зв'язку населенню, прогнозні розрахунки реалізації друкованих видань за раніше сплаченою передплатою, а також дані про очікувані у кварталі надходження передплати готівкою;
• дані про витрати на виплату пенсій і допомог.

Комерційні банки для визначення потреб у готівкових коштах за необхідності можуть використовувати методику прогнозних розрахунків за наведеними виїде статтями, що застосовується обласними управліннями НБУ.

Обласні управління НБУ здійснюють прогнози касових оборотів на майбутній квартал з розподілом за місяцями з урахуванням:

• кількості днів кожного місяця;
• можливих змін за місяцями обсягу роздрібного товарообігу, фонду оплати праці, обсягу закупівлі продукції і продуктів її переробки (залежно від сезонності роботи окремих галузей промисловості, сільського господарства);
• строків сплати населенням податків, зборів та інших платежів, часу масових відпусток робітників і службовців.

Підготовлені прогнози касових оборотів обласні управління НБУ надсилають Національному банку України електронними засобами зв'язку за 10 робочих днів до початку кварталу. В свою чергу Департамент готівково-грошового обігу Національного банку України складає квартальні прогнози касових оборотів зі щомісячним розподілом вже в цілому по країні, Автономній Республіці Крим та областях.

Відповідно до чинного порядку ведення касових операцій в Україні усі підприємства незалежно від форм власності зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Разом з тим для забезпечення поточних потреб у готівкових коштах підприємства можуть тримати певну суму готівкових грошей у власній касі в межах встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Ліміт залишку готівки в касі встановлюється для кожного підприємства комерційними банками за місцем відкриття поточного рахунка щорічно протягом першого кварталу кожного року з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання до банку касової виручки.

Наприклад, для підприємств торгівлі й сфери обслуговування населення, які мають постійну готівкову виручку зі строком здавання її в банк щоденно наприкінці робочого дня (при наявності у банку вечірньої каси), ліміт залишку готівки встановлюється в розмірах, необхідних для забезпечення нормальної роботи ранком наступного дня; для таких же підприємств, але зі строком здавання виручки наступного дня, ліміт буде встановлено в межах середньоденної виручки.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється селянським (фермерським) господарствам, які займаються виключно виробництвом, переробкою й реалізацією сільгосппродукції, та індивідуальним підприємцям. Також не встановлюється ліміт розташованим на території України іноземним дипломатичним, консульським, торговельним та іншим офіційним представництвам, міжнародним організаціям та їх філіям, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також тим представництвам інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності.

Для новостворених підприємств, які тільки розпочинають свою діяльність і вже одразу здійснюють операції з готівкою, ліміти залишку готівки в касі мають встановлюватись на перший місяць їхньої роботи обслуговуючими банками у п'ятиденний термін після відкриття поточного рахунка, виходячи з поданих підприємствами розрахунків.

Зазначені ліміти уточнюються цими підприємствами за фактичними показниками своєї діяльності за місяць з подальшим їх перезатвердженням (протягом 10 днів після завершення першого місяця роботи підприємства) у встановленому порядку банківськими установами на підставі відповідних заявок-розрахунків, що обов'язково мають подаватися цими підприємствами банкам.

Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку і в строки, встановлені банківською установою, для зарахування на їхні рахунки. Якщо підприємство не подає у визначені строки обслуговуючому банку вказаної заявки-розрахунку ліміту залишку готівки в касі, то він в односторонньому порядку встановлює такому підприємству ліміт залишку готівки в касі розміром в один неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При встановленні лімітів залишку готівки у касі банки обов'язково враховують, що підприємства мають право зберігати протягом 3 робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана у банку для виплати заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів; колективні сільгосппідприємства, підприємства залізничного транспорту та морські порти — для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, а виконавчі органи сільських рад — протягом 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку.

Підприємства, незалежно від форм власності, можуть проводити розрахунки з іншими підприємствами та фізичними особами як у безготівковій, так і в готівковій формі. Національний банк України, залежно від стану грошового ринку, може накладати відповідні обмеження на розмір та види господарських операцій, що здійснюються з використанням готівки (станом на 1 вересня 1999 р. сума платежу готівкою одного підприємства іншому підприємству не повинна була перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами).

Усі готівкові розрахунки підприємств між собою, а також з громадянами проводяться як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і безпосередньо за рахунок готівкової виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Таким чином, готівкова виручка підприємств від реалізації товарів (робіт, послуг) та інші касові надходження можуть не здаватись до кас банків, а використовуватись ними в необхідних розмірах для фінансування господарських витрат, у тому числі й на виплати, пов'язані з оплатою праці і виплатою дивідендів. При цьому підприємства, що здійснюють такі розрахунки, мають забезпечувати систематичну і повну сплату податків та внесення обов'язкових платежів до державних цільових фондів у порядку і строки, визначені чинним законодавством.

Якщо ж такі підприємства мають податкову заборгованість, усі розрахунки з іншими підприємствами вони повинні здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Національним банком України покладено обов'язки па комерційні банки щодо контролю за здійсненням готівкових операцій їхніми клієнтами. Так, установи банків повинні не менше ніж один раз на 2 роки перевіряти дотримання касової дисципліни на всіх підприємствах-клієнтах, незалежно під форм власності, та одержувати від них дані про їхні касові обороти за джерелами надходжень і цільовим призначенням витрачання грошей.

Основними напрямками банківського контролю касових операцій клієнтів є:

• дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі: понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожний робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі на кінець дня з встановленим банком лімітом, незалежно від того, здійснились в цей день касові обороти чи ні. До суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня включається також готівка, що була видана підприємством під звіт своїм працівникам, але не витрачена і не повернена до каси підприємства на наступний робочий день після видачі її під звіт (з відряджень — протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження);
• відповідність записів касової книги підприємства про суми, одержані з банку і здані в банк, даним самого банку. У разі розходження між даними банку і записами в касовій книзі з'ясовуються причини цих розходжень;
• дотримання встановлених строків і порядку здавання грошової виручки, своєчасність повернення в банк невитрачених сум заробітної плати та інших сум. У разі виявлення порушень з'ясовується, протягом якого часу і яка сума не здавалась до банку і з якої причини;
• правильність витрачання готівки, одержаної в байку, на цілі, зазначені в чеку;
• правомірність витрачання готівки з виручки.

Результати перевірки працівник банку оформлює у вигляді акта, в якому відображається стан надходження готівки до каси підприємства та її витрачання за період, що перевіряється.

Якщо в ході перевірки виявлені порушення діючого порядку ведення касових операцій чи зловживання, комерційний банк зобов'язаний передати відповідні акти перевірок податковій адміністрації або правоохоронним органам для застосування до порушників відповідних санкцій, передбачених чинним законодавством.

Банківські операції з розрахунково-касового обслуговування юридичних та фізичних осіб виступають першоосновою функціонування будь-якого комерційного банку та є визначальними з точки зору перспектив розвитку діяльності банку. Саме з цих операцій починається взаємодія і співпраця банку зі своїми клієнтами.

Отже, від того, наскільки якісно та ефективно банк зможе обслуговувати платіжний оборот клієнтури, залежатиме прийняття нею відповідних рішень щодо подальшої роботи у сфері андеррайтингових, кредитних, інвестиційних, валютних та інших операцій, які банк може запропонувати своїм клієнтам.

Особливої значимості розрахунково-касові операції набувають у сучасних умовах, коли традиційно доходні для банків операції з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП), кредитні операції, операції з іноземною валютою втратили значний рівень власної прибутковості.

На сьогодні є економічно доцільним ставлення до розрахунково-касового обслуговування як до пріоритетного напрямку банківської діяльності з точки зору збільшення її доходності, що потребує постійного вдосконалення та підвищення ефективності механізму здійснення розрахунково-касових операцій для забезпечення необхідного рівня рентабельності та фінансової стійкості комерційних банків сторони керуються умовами договору, з якого виникли зобов'язання між підприємством і новим боржником (строки погашення боргу, штрафні санкції, форми розрахунків тощо).

У 60-х - 80-х роках у багатьох банках світу спостерігалося значне збільшення потоків і обсягу операцій. Обчислювальні можливості і потужності мереж і систем обробки інформації були дуже малими.

Кінець 80-х початок 90-х років привів до необхідності створювати електронне банківське середовище, оскільки значна кількість банків почала сприймати комп'ютерні системи, телекомунікаційні мережі та інформаційні технології, як могутню стратегічну зброю, яка допоможе їм краще обробляти, передавати і зберігати банківську інформацію, швидше обслуговувати клієнтів і значно випередити конкурентів.

У 90-ті роки через послаблення державного регулювання банківської діяльності все більшого значення набуває застосування технології для розв'язання потреб банківської справи. Якщо в минулому банки мислили категоріями "даних", то тепер мова йде про "інформацію".

Стає зрозумілим, що володіння інформацією і уміння опрацьовувати її з допомогою сучасних інформаційних технологій, то є рівень, при якому володіння інформацією може використовуватися як стратегічна зброя. Для досягнення цього потрібно забезпечити миттєвий доступ користувачеві до інформації з будь-якого джерела, в будь-який час, із будь-якого місця країни.

Початок процесу комп'ютеризації банків у світі відносять до 60-х років, коли з'явились перші автоматизовані.

02.06.2011