• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Важко точно сказати, коли саме зародилася астрономія: до нас майже не дійшли дані, що відносяться до доісторичних часів. У ту віддалену епоху, коли люди були зовсім неспроможні перед природою, виникла віра в могутні сили, що нібито створили світ і керують їм, протягом багатьох століть обожнювався Місяць, Сонце, планети. Про це ми довідаємося з міфів усіх народів світу.

Перші представлення про світобудову були дуже наївними, вони тісно перепліталися з релігійними віруваннями, в основу яких було покладене поділ світу на дві частини - земну і небесну. Якщо зараз кожен школяр знає, що Земля сама є небесним тілом, те раніш "земне" протиставлялося "небесному". Думали, що існує "твердінь небесна", до якої прикріплені зірки, а Землю приймали за нерухомий центр світобудови.

Геоцентрична система світу

Гіпарх, олександрійський учений, що жив у 2 столітті до н. е., і інші астрономи його часу приділяли багато уваги спостереженням за рухом планет.

Ці рухи представлялися їм украй заплутаними. Справді, напрямку руху планет по небу як би описують по небу петлі. Ця удавана складність у русі планет викликається рухом Землі навколо Сонця - адже ми спостерігаємо планети з Землі, що сама рухається. І коли Земля "доганяє" іншу планету, то здається, що планета як би зупиняється, а потім рухається назад. Але древні астрономи думали, що планети дійсно роблять такі складні рухи навколо Землі.

В 2 столітті н. е. олександрійський астроном Птоломей висунув свою "систему світу". Він намагався пояснити побудову Всесвіту з урахуванням видимої складності руху планет.

Вважаючи Землю кулястою, а розміри її незначними в порівнянні з відстанню до планет і тим більше зірок, Птоломей, однак, слідом за Аристотелем затверджував, що Земля - нерухомий центр Всесвіту. Тому що Птоломей вважав Землю центром Всесвіту, його система світу була названа геоцентричною.

Навколо землі по Птоломею, рухаються (у порядку далекості від Землі) Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн, зірки. Але якщо рух Місяця, Сонця, зірок круговий, то рух планет набагато складніше. Кожна з планет, на думку Птоломея, рухається не навколо Землі, а навколо деякої крапки. Крапка ця у свою чергу рухається по колу, у центрі якого знаходиться Земля. Коло, описуване планетою навколо крапки, що рухається, Птоломей назвав епіциклом, а коло, по якому рухається крапка біля Землі, - деферентом.

Важко представити, щоб у природі відбувалися такі заплутані рухи, так ще навколо уявлюваних крапок. Така штучна побудова треба було Птоломею для того щоб, ґрунтуючись на неправильному уявленні про нерухомість Землі, розташованої в центрі Всесвіту, пояснити видиму складність руху планет.

Птоломей був блискучим для свого часу математиком. Але він розділяв погляд Аристотеля, що вважав, що Земля нерухома і тільки вона може бути центром Всесвіту.

Система світу Аристотеля-Птоломея здавалася сучасникам правдоподібною. Вона давала можливість заздалегідь обчислювати рух планет на майбутній час - це було необхідно для орієнтування в шляху під час подорожей і для календаря. Цю помилкову систему визнавали майже півтори тисячі років.

Також цю систему визнавала Християнська релігія. В основу свого світорозуміння християнство поклало біблійну легенду про створення світу Богом за шістьох днів. По цій легенді Земля є "зосередженням" Вселеної, а небесні світила створені для того, щоб висвітлювати Землю і прикрашати небесний звід. Усякий відступ від цих поглядів християнство нещадне переслідувало. Система світу Аристотеля-Птоломея, що ставила Землю в центр світобудови, якнайкраще відповідала християнському віровченню.

Таблиці, складені Птоломеєм, дозволяли визначити заздалегідь положення планет на небі. Але з часом астрономи знайшли розбіжність положень планет, що спостерігаються, з передвичесленням. Протягом століть думали, що система світу Птоломея просто недостатньо досконала і намагаючись удосконалити її, уводили для кожної планети нові і нові комбінації кругових рухів.

Геліоцентрична система світу

Свою систему світу великий польський астроном Микола Коперник (1473-1543) виклав у книзі "Про обертання небесних сфер", що вийшла в рік його смерті. У цій книзі він довів, що Всесвіт улаштований зовсім не так, як багато століть затверджувала релігія.

В усіх країнах майже півтора тисячоріччя володіло розумами людей помилкове вчення Птоломея, що затверджував, що Земля нерухомо спочиває в центрі Всесвіту. Послідовники Птоломея в угоду церкви вигадували все нові "роз'яснення" і "докази" руху планет навколо Землі, щоб зберегти "істинність" і "святість" його помилкового навчання. Але від цього система Птоломея ставала усе більш надуманої і штучною.

Задовго до Птоломея грецький вчений Аристарх затверджував, що Земля рухається навколо Сонця. Пізніше, у середні століття, передові вчені розділяли точку зору Аристарха про будівлю світу і відкидали помилкове навчання Птоломея. Незадовго до Коперника великі італійські вчені Микола Кузанській і Леонардо Да Вінчі затверджували, що Земля рухається, що вона зовсім не знаходиться в центрі Всесвіту і не займає в ній надзвичайного стану.

Чому ж, незважаючи на це, система Птоломея продовжувала панувати?

Тому, що вона спиралася на всесильну церковну владу, що придушувала вільну думку, заважала розвитку науки. Крім того, учені, що відкидали навчання Птоломея і висловлювали правильні погляди на устрій Всесвіту, не могли ще їх переконливо обґрунтувати.

Це удалося зробити тільки Миколі Копернику. Після тридцяти років наполегливої праці, довгих міркувань і складних математичних обчислень він показав, що Земля - тільки одна з планет, а всі планети звертаються навколо Сонця.

Своєю книгою він кинув виклик церковним авторитетам, викриваючи їхнє повне неуцтво в питаннях пристрою Всесвіт.

Коперник не дожив до того часу, коли його книга поширилася по усьому світлу, відкриваючи людям правду про Всесвіт. Він був при смерті, коли друзі принесли і вклали в його холодіючі руки перший екземпляр книги.

Коперник народився в 1473 р. у польському місті Торуні. Він жив у важкий час, коли Польща і її сусід - Російська держава - продовжували вікову боротьбу з загарбниками - тевтонськими лицарями і татаро-монголами, що хотіли  поневолити слов'янські народи.

Коперник рано позбавився батьків. Його виховав дядько по матері Лукаш Ватцельроде - видатний суспільно-політичний діяч того часу. Жадоба знань володіла Коперником з дитинства, Спочатку він учився в себе на батьківщині. Потім продовжував утворення в італійських університетах, Звичайно, астрономія там вивчалася по Птоломею, але Коперник ретельно вивчав і всі збережені праці великих математиків і астрономію стародавності.

У нього вже тоді виникли думки про правоту здогадів Аристарха, про хибність системи Птоломея. Але не однією астрономією займався Коперник. Він вивчав філософію, право, медицину і повернувся на батьківщину всебічно освіченою, для свого часу, людиною.

Після повернення з Італії Коперник оселився у Вармії - спочатку в місті Лицбарке, потім у Фромборке, Діяльність його була надзвичайно різноманітною. Він приймав саму активну участь у керуванні областю: відав її фінансовими, господарськими й іншими справами. У той же час Коперник невпинно міркував над істинним устроєм Сонячної системи і поступово прийшов до свого великого відкриття.

Що ж укладає в собі книга Коперника "Про обертання небесних сфер" і чому вона нанесла такий нищівний удар по системі Птоломея, що із усіма вадами трималася чотирнадцять століть під заступництвом всесильної в ту епоху церковної влади? У цій книзі Микола Коперник затверджував, що Земля й інші планети - супутники Сонця. Він показав, що саме рух Землі навколо Сонця і її добовим обертанням навколо своєї осі підрозумівається видимий рух Сонця, дивна заплутаність у русі планет і видиме обертання небесного зводу.

Геніально просто Коперник пояснював, що ми сприймаємо рух далеких небесних тіл так само, як і переміщення різних предметів на Землі, коли самі знаходимося в русі.

Ми сковзаємо в човні по спокійно поточній ріці, і нам здається, що човен і ми в ній нерухомі, а берега "пливуть" у зворотному напрямку. Точно так само нам тільки здається, що Сонце рухається навколо Землі. А насправді Земля з усім, що на ній знаходиться, рухається навколо Сонця і протягом року робить повний оборот по своїй орбіті.

І точно так само, коли Земля у своєму русі навколо Сонця обганяє іншу планету, нам здається, що планета рухається назад, описуючи петлю на небі. У дійсності планети рухаються навколо Сонця по орбітах правильної, хоча і не ідеально кругової форми, не роблячи ніяких петель. Коперник, як і давньогрецькі вчені, що орбіти, по яких рухаються планети, можуть бути тільки круговими.

Через три чверті століття німецький астроном Іоганн Кеплер, продовжувач справи Коперника, довів, що орбіти всіх планет являють собою витягнуті окружності - еліпси.

Зірки Коперник вважав нерухомими. Прихильники Птоломея наполягали на нерухомості Землі, затверджували, що якби Земля рухалася в просторі, то при спостереженні неба в різний час нам повинно було б здаватися, що зірки зміщаються, змінюють своє положення на небі. Але таких зсувів зірок за багато століть не помітив жоден астроном. Саме в цьому прихильники навчання Птоломея хотіли бачити доказ нерухомості Землі.

Однак Коперник затверджував, що зірки знаходяться на неймовірно величезних відстанях. Тому незначні зсуви їх не могли бути замічені. Дійсно, відстані від нас навіть до найближчих зірок виявилися настільки великими, що ще через три століття після Коперника вони піддавалися точному визначенню. Тільки в 1837 р. російський астроном Василь Якович Струве поклав початок точному визначенню відстаней до зірок.

Зрозуміло, яке приголомшливе враження повинне була зробити книга, у якій Коперник пояснив світ, не зважаючи на релігію і навіть відкидаючи всякий авторитет церкви в справах науки. Діячі церкви не відразу зрозуміли, який удар по релігії наносить наукова праця Коперника, у якому він звів Землю на положення однієї з планет. Деякої час книга вільно поширювався серед учених.

Пройшло не багато років, і революційне значення великої книги проявилося повною мірою. Висунулися інші великі вчені - продовжувачі справи Коперника. Вони розвивали і поширювали ідею нескінченності Всесвіт, у якій Земля - як би піщина, а світів - незліченна безліч. З цього часу церква початку запекле переслідування прихильників навчання Коперника.

Нове вчення про сонячну систему – геліоцентричне - затверджувалося в найжорстокішій боротьбі з релігією. Навчання Коперника  підривало самі основи релігійного світогляду і відкривало широкий шлях до матеріалістичного, справді наукового пізнання явищ природи.

В другій половині 16 століття навчання Коперника знайшло своїх прихильників серед передових учених різних країн. Висунулися і такі вчені, що не тільки пропагували навчання Коперника, але поглиблювали і розширювали його.

Коперник думав, що Всесвіт обмежений сферою нерухомих зірок, що розташовані на неймовірно величезних, але все-таки кінцевих відстанях від нас і від Сонця. У навчанні Коперника затверджувалася величезність Всесвіту і нескінченність її. Коперник також вперше в астрономії не тільки дав правильну схему будівлі Сонячної системи, але і визначив відносні відстані планет від сонця й обчислив період їхнього звертання довкола нього.

Становлення геліоцентричного світогляду

Навчання Коперника було визнано не відразу. Ми знаємо: що по вироку інквізиції в 1600 році був спалений у Римі видатний італійський філософ, послідовник Коперника Джордано Бруно (1548-1600). Бруно, розвиваючи навчання Коперника, затверджував, що у Вселеної немає і не може бути центра, що Сонце - це тільки центр Сонячної системи. Він також висловлював геніальний здогад про те, що зірки - такі ж сонця, як наше, причому навколо незліченних зірок рухаються планети, на багатьох з який існує розумне життя. Ні катування, ні багаття інквізиції не зломили волю Джордано Бруно, не змусили його відректися від нового навчання.

У 1609 році Галілео Галілей (1564-1642) уперше направив на небо телескоп і зробили відкриття, що наочно підтверджують відкриття Коперника. На Місяці він побачив гори. Виходить, поверхня Місяця в якомусь ступені подібна з земний і не існує принципового розходження між "земним" і "небесним". Галілей відкрив чотири супутників Юпітера. Їхній рух навколо Юпітера спростувало помилкове представлення про те, що тільки Земля може бути центром небесних тіл.

Галілей знайшов, що Венера, подібно Місяцю, змінює свої фази. Отже, Венера - кулясте тіло, що світить відбитим сонячним світлом. Вивчаючи особливості зміни виду Венери, Галілей зробив правильний висновок про те, що вона рухається не навколо Землі, а навколо Сонця. На Сонці, що уособлювало "небесну чистоту", Галілей відкрив плями і, спостерігаючи за ними, установив, що Сонце обертається навколо своєї осі.

Виходить, різним небесним тілам, наприклад Сонцю, присутнє осьове обертання. Нарешті, він знайшов, що Чумацький шлях - це безліч слабких зірок, не помітних неозброєним оком. Отже, Всесвіт значно грандіозніше, ніж думали раніш, і вкрай наївно було припускати, що вона за добу робить повний оборот навколо маленької Землі.

Відкриття Галілея помножили число прихильників геліоцентричної системи світу й одночасно змусили церква підсилити переслідування коперниканців. У 1616 році книга Коперника "Про обертання небесних сфер" була внесена в список заборонених книг, а викладене в ній суперечним Священному Писанню. Галілею заборонили пропагувати навчання Коперника.

Однак у 1632 році йому все-таки удалося опублікувати книгу "Діалог про дві найголовніші системи світу - птоломейової і коперникової", у якій він зумів переконливо показати істинність геліоцентричної системи, чим і викликав на себе гнів католицької церкви. У 1633 році Галілей став перед судом інквізиції. Старого вченого змусили підписати "зречення" від своїх поглядів і до кінця життя тримали під наглядом інквізиції. Лише в 1992 році католицька церква остаточно виправдала Галілея.

Страта Бруно, офіційна заборона навчання Коперника, суд над Галілеєм не змогли зупинити поширення коперничества. В Австрії Іоганн Кеплер (1571-1630) розвив навчання Коперника, відкривши закони руху планет.

В Англії Ісаак Ньютон (1643-1727) опублікував свій знаменитий закон всесвітнього тяжіння. У Росії навчання Коперника змалу підтримував М. В. Ломоносов (1711-1765), що відкрив атмосферу на Венері, захищав ідею про множинність населених світів.

16.08.2011