Архітектура костьолу Анни у Вільнюсі. Реферат
Одним з визначних ансамблів готичної архітектури в північно-східній Європі є комплекс бернардинського монастиря у Вільнюсі з костьолом Анни — перлиною пізньоготичної архітектури
Готична архітектура своєрідно відображена в Польщі й республіках радянської Прибалтики, на західних землях Білорусії та України. Тут основним будівельним матеріалом була цегла, і місцеві будівничі з великою майстерністю вміли споруджувати з неї найскладніші конструкції і використовувати її художні якості.
Одним з визначних ансамблів готичної архітектури в північно-східній Європі є комплекс бернардинського монастиря у Вільнюсі з костьолом Анни — перлиною пізньоготичної архітектури. Ансамбль було споруджено на східній околиці стародавнього міста під горою Гедимінаса на початку XVI ст.
Собор монастиря (1625 р.) — велика базилікального типу тринефна споруда з видовженою східною частиною — пресбітерієм. Форми його масивні й суворі. Вузькі високі вікна із стрілчастими завершеннями та масивні контрфорси членують фасади.
На рогах споруди — три вежі, під самим дахом — бійниці для стрільби. З північної сторони собору — численні монастирські приміщення: двори, келії тощо. Різко контрастує з похмурою архітектурою собору маленький костьол Анни, збудований близько 1581 р.
У цей час готика доживала останні десятиріччя свого існування: скрізь уже панувала архітектура Ренесансу. Внутрішнє приміщення костьолу Анни — зального типу, його розміри 19×8,7 м, а висота 12,7 м.
Зовнішні форми костьолу залишилися майже незмінними. Над перспективними порталами входу — високі стрілчасті вікна, що вибагливо перетинаються вигнутими дугами декоративної арки, над якою височать три тоненькі вежі.
Середня з них стрімко піднеслася вгору. З обох боків фасаду — ажурні вежі з шпилястими завершеннями. Вся архітектура споруди гармонійна і нагадує форми велетенського органу.
Будівлю споруджено з чудово виготовленої цегли різної форми. На цеглинах подекуди є знаки майстрів вільнюського будівельного цеху, що уславився високою кваліфікацією своїх будівничих.
Майстри, які будували костьол Анни, віртуозно володіли технікою цегляного мурування. Досить сказати, що товщина стін споруди, складених у 1,5 цеглини, 50 см. Кажуть, що Наполеон, побачивши костьол Анни, так ним замилувався, що сказав: "Я б на долонях переніс його в Париж".
Правда, почуття і смаки нерідко зраджували імператорові: тікаючи з Москви, він наказав висадити в повітря "багатоголову мечеть" — так Наполеон назвав славетний храм Василя Блаженного. На щастя, цей варварський наказ наполеонівські солдати не встигли виконати.
04.08.2011
