Развитие исследовательской инфраструктуры: новеллы закона

Новые механизмы усилят конкурентоспособность украинской науки и ее интеграцию в европейское исследовательское пространство.

Развитие исследовательской инфраструктуры: новеллы закона

Верховная Рада Украины во втором чтении и в целом приняла Закон Украины "О внесении изменений в Закон Украины "О научной и научно-технической деятельности" по вопросам исследовательской инфраструктуры и поддержки молодых ученых". Министерство образования подготовило анализ основных новелл закона.

Документ системно оновлює правила функціонування дослідницької інфраструктури та вперше на рівні закону запроваджує постдокторантуру як повноцінний етап академічної кар’єри, а також визначає роль і функції наукового керівника наукового (науково-технічного) проєкту (principal investigator).

Дослідницька інфраструктура від фрагментації до консолідації

Сучасне наукове обладнання та інші об’єкти дослідницької інфраструктури є базою для проведення фундаментальних і прикладних досліджень на світовому рівні. Водночас їхнє утримання потребує значних фінансових ресурсів, які перевищують можливості однієї установи.

Розміщення інфраструктурних об’єктів у різних наукових установах і закладах вищої освіти без належної координації призводило до асиметрії інформації та обмеженого доступу до обладнання. У результаті частина ресурсів використовувалася не у повному обсязі.

Новий закон передбачає:

  • запровадження термінів «дослідницька інфраструктура», «відкрита наука», «відкритий доступ», «оптимізовані дослідницькі дані (FAIR-дані)», «принципи FAIR», «Національна електронна науково-інформаційна система», «постдокторант»;
  • створення Реєстру дослідницької інфраструктури та визначення порядку його формування і функціонування;
  • визначення особливостей організації діяльності локальних, розподілених та віртуальних (цифрових) дослідницьких інфраструктур;
  • можливість створення національних консорціумів дослідницької інфраструктури;
  • розширення прав учених щодо доступу до інфраструктури й відкритих наукових даних та визначення відповідальності за повноту і достовірність результатів досліджень;
  • оновлення порядку формування державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію;
  • розширення цілей та напрямів державної політики через впровадження принципів відкритої науки.

Таке врегулювання дасть змогу підвищити ефективність державних інвестицій у науку та оптимальне використання можливостей дослідницької інфраструктури, розширити доступ дослідників до сучасного обладнання незалежно від відомчого підпорядкування установ.

Оновлення законодавства відповідає курсу інтеграції України до Європейського дослідницького простору та участі у програмі «Горизонт Європа».

Під час доопрацювання враховано рекомендації Європейської комісії в межах переговорного процесу щодо розділу 25 «Наука та дослідження».

Закон є кроком із гармонізації українського законодавства з правом ЄС та елементом виконання євроінтеграційних зобов’язань України.

Постдокторантура: новий етап академічної кар’єри

Окремий блок змін спрямовано на розбудову кар’єрної траєкторії молодих учених. Закон уперше визначає на рівні законодавства поняття «постдокторант».

У міжнародній практиці конкурсні наукові програми для добору постдокторантів є інструментом підтримки молодих дослідників та їхньої кар'єри  після здобуття ступеня PhD. Вони дають змогу:

  • поглибити наукову спеціалізацію;
  • сформувати власну дослідницьку програму;
  • посилити міжнародну конкурентоспроможність;
  • інтегруватися в наукові мережі та міжінституційну співпрацю.

До цього часу постдокторальні програми в Україні розвивалися переважно в системі Національної академії наук України. Закон створює правові підстави для масштабування цього інструменту в університетах і наукових установах різних форм підпорядкування.

Після завершення аспірантури молодий дослідник отримує можливість продовжити наукову діяльність у структурованому форматі, що підвищує стабільність академічної кар’єри та зменшує ризик відпливу кадрів.

Науковий керівник проєкту: визначення, повноваження та відповідальність

Законом уперше на рівні законодавства визначено поняття «науковий керівник наукового (науково-технічного) проєкту» та закріплено його повноваження – роль, яку у світі визначають як principal investigator.

Науковий керівник проводить координацію й управління проєктом, зокрема кадровими, матеріально-технічними та фінансовими ресурсами для забезпечення ефективного і вчасного виконання дослідження, та має права і обов’язки, визначені умовами договору про виконання наукового (науково-технічного) проєкту або іншими документами щодо його реалізації.

Запровадження цього положення спрямовано на посилення ролі керівника дослідницької команди як ключової фігури в реалізації наукового проєкту. Чітке розмежування повноважень між науковим керівником і адміністрацією установи створює передумови для:

  • формування спроможних дослідницьких команд;
  • ефективного залучення зовнішніх ресурсів і міжнародних грантів;
  • підвищення відповідальності за результат;
  • прозорого і ефективного управління ресурсами проєкту.

Розширення інструментів підтримки молодих учених

Закон також:

  • уточнює статус і повноваження Рад молодих учених;
  • розширює напрями грантової підтримки Національного фонду досліджень України, зокрема на програми навчання в аспірантурі, ад’юнктурі, докторантурі, інтернатурі та резидентурі.

Ухвалені зміни формують комплексну модель: модернізована інфраструктура забезпечує доступ до ресурсів, а оновлена система підтримки створює можливості для розвитку молодих учених.

У поєднанні ці механізми підсилюють конкурентоспроможність української науки та її інтеграцію до європейського дослідницького простору.

По материалам Министерства образования и науки.

КОММЕНТАРИИ
Много символов. Сократите на
Осталось символов 1000
Заполните форму, или
>Заполните форму, или