Недавно состоялось онлайн-событие, организованное Альянсом украинских университетов, на котором обсуждались ключевые вопросы роли украинских университетов в условиях войны и их влияния на общество. Мероприятие собрало представителей шести университетов, входящих в Альянс украинских университетов: Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Днепровской политехники, Киевской школы экономики, Сумского государственного университета, Национального университета водного хозяйства и природопользования и Украинского католического университета.
Среди тем для обсуждения были вопросы о том, насколько легко университетам объединяться и как это влияет на внутренние сообщества, роль университетов в развитии локальных общин и сотрудничестве с бизнесом и властью, а также необходимость практических исследований для восстановления страны.
Особое внимание было уделено вопросу, как университеты могут поддерживать связь с находящейся за рубежом молодежью и диаспорой. Важным также стало обсуждение роли университетских сообществ в системе международных связей и формирование современного университетского сообщества.
Війна стала важким випробуванням для всієї України, зокрема для її освітньої системи. Однак саме в часи таких кризових моментів українські університети не лише зберегли свою функціональність, але й стали опорою для суспільства, сприяючи об’єднанню громад, підтримці наукових досліджень та створенню нових освітніх форматів.
Університети продовжують будувати спільноти як серед студентів, так і серед викладачів, науковців, місцевих громад, урядових структур та міжнародних партнерів. В умовах війни ці освітні заклади виконують ще більш важливу роль – вони стали центром трансформацій, які допомагають Україні вистояти і відновитися.
Українські університети як центри взаємодії
Одним із важливих завдань університетів під час війни є побудова взаємодії між різними секторами суспільства. Як зазначає Ліза Щепетильникова, керівниця сектору розвитку Альянсу українських університетів, сучасні освітні заклади відчувають потребу в об'єднанні, адже самі по собі вони не в змозі ефективно реагувати на виклики, що постають перед суспільством у цей час. Університети стають не лише місцем навчання, але й соціальними центрами, де формується майбутнє країни.
Складність у цьому процесі полягає в інертності університетів, яка притаманна їм у глобальному контексті. Утім, українські університети мають власні виклики, пов’язані з радянською спадщиною гіперрегуляції та централізації управління, що впливає на їхню суб'єктність.
Незважаючи на ці труднощі, українські університети доводять, що кризи сприяють трансформації. За останні кілька років, і особливо під час війни, університети змогли швидко адаптуватися до нових умов. Альянс українських університетів – це приклад того, як взаємодія між освітніми закладами може призводити до створення нових форматів співпраці, які підсилюють кожного учасника альянсу. Цей процес включає активну участь державних і приватних університетів, що взаємодіють на різних рівнях – від викладацького складу до студентів і адміністрації.
Спільна робота з громадами
Університети, об'єднуючись між собою, також активно взаємодіють з місцевими громадами, що стало особливо актуальним під час війни. Такі освітні заклади не лише готують фахівців для ринку праці, але й стають частиною соціальних і економічних ініціатив у своїх регіонах.
Наприклад, як зазначає Андрій Подлевський, проректор Національного університету водного господарства та природокористування, університети беруть на себе функцію візіонерів і інтеграторів, допомагаючи громадам розробляти стратегії розвитку. Це відбувається не лише через навчальні програми, а й через участь університетів у проєктних офісах, які координують співпрацю між бізнесом, владою і громадами.
Таким чином, університети стають не лише центрами освіти, але й рушійною силою розвитку місцевих громад. У цей час війни вони допомагають громадам адаптуватися до нових викликів, таких як енергетична незалежність, екологічні проблеми і розвиток місцевого бізнесу. Вони також активно допомагають громадам вирішувати нагальні проблеми, як-от питання інфраструктури і впровадження нових технологій.
Інтеграція науки в практичне життя
Наука в українських університетах зазнає серйозних трансформацій у зв'язку з війною. Якщо раніше в багатьох випадках наукові дослідження зосереджувалися на фундаментальних аспектах, то зараз університети повинні орієнтуватися на вирішення практичних проблем.
Іван Козій, проректор Сумського державного університету, зазначає, що дослідження повинні відповідати реаліям сьогодення і сприяти відбудові країни. Це стосується розробки нових матеріалів для відновлення будівель, екологічно безпечних методів утилізації відходів війни, а також створення програм соціальної адаптації для внутрішньо переміщених осіб.
Міжнародна співпраця також є важливою частиною цього процесу. Українські університети активно долучаються до міжнародних дослідницьких програм, що дозволяє інтегрувати нові знання і технології в українську науку. Окрім того, міжнародне співробітництво допомагає залучити додаткові ресурси для вирішення нагальних проблем.
Людський капітал та роль університетів у його збереженні
Одним із найважливіших викликів для українських університетів є збереження людського капіталу. Війна спричинила значну міграцію студентів та науковців за кордон, що створило загрозу для майбутнього наукового потенціалу країни.
Як зазначає Юрій Дяченко, радник ректора Київської школи економіки, університети намагаються утримати талановитих студентів і викладачів, створюючи для них умови для подальшого навчання та досліджень як в Україні, так і за кордоном.
Програми на зразок «Українського глобального університету», що об'єднує найкращі університети світу для тимчасового навчання українських студентів, дозволяють їм отримати якісну освіту і повернутися до України для відбудови країни. Інші ініціативи, такі як віртуальні програми для науковців, допомагають підтримувати наукову діяльність навіть у складних умовах.
Університети як осередки відновлення та формування нових спільнот
Українські університети під час війни грають ключову роль у формуванні нових спільнот. Вони не лише об’єднують студентів, викладачів і науковців, але й сприяють взаємодії з міжнародною академічною спільнотою, бізнесом і державними структурами. Це особливо важливо в умовах війни, коли виникає необхідність об’єднувати ресурси для досягнення спільних цілей.
Завдяки ініціативам, спрямованим на підтримку студентів і науковців, які вимушені були покинути країну через війну, українські університети створюють можливості для збереження зв’язків з інтелектуальним потенціалом нації. Наприклад, через програми подвійних дипломів і академічні хаби, створені за кордоном, студенти мають змогу продовжувати навчання у безпечних умовах, а потім повертатися до України для участі у відновленні країни. Така інтеграція дозволяє зберегти людський капітал, який є надзвичайно важливим для майбутнього України.
Освітня дипломатія та міжнародна підтримка
Однією з ключових ролей, яку виконують українські університети, є розвиток освітньої дипломатії. Це не лише поширення знань про українську культуру, мову і історію за кордоном, але й адвокація інтересів України на міжнародній арені.
Як зазначає Ксенія Смирнова, проректорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, університети стали важливими гравцями в рамках публічної дипломатії, формуючи позитивний імідж України у світі через наукові дослідження та міжнародні освітні програми.
Українські студії, які відкриваються в багатьох країнах світу, стають інструментами розвінчування міфів про Україну та її історію, що довго поширювалися через російську пропаганду. Крім того, університети активно співпрацюють з міжнародними партнерами для того, щоб залучати до досліджень у галузях, які стали актуальними через війну, – екологічна безпека, відновлювана енергетика, захист прав людини тощо.
Роль університетів у відбудові країни
Після завершення війни українські університети відіграватимуть центральну роль у відновленні країни. Вже зараз вони готують ґрунт для майбутніх проектів у галузі будівництва, енергетики, соціальних та економічних реформ. Через наукові дослідження, навчальні програми та співпрацю з міжнародними партнерами університети формують нові стандарти розвитку країни.
Однією з ключових задач, які стоять перед університетами, є інтеграція міжнародного досвіду в український контекст. Це стосується як відбудови інфраструктури, так і розвитку нових галузей економіки. Важливим елементом є залучення інноваційних технологій та передових наукових методів, що допоможуть Україні швидше відновитися та розвиватися.
Українські університети також допомагають зміцнювати соціальну тканину країни. Вони стають місцем, де зустрічаються представники різних секторів суспільства, обговорюють актуальні проблеми і шукають шляхи їх вирішення. Це робить університети важливими осередками громадянського суспільства, які допомагають формувати нову модель соціальної взаємодії.
Війна змінила багато аспектів життя в Україні, але вона також створила можливості для перетворення освітньої системи та університетських спільнот. Українські університети довели свою здатність адаптуватися до кризових умов, стати рушійною силою змін і джерелом наукових та соціальних інновацій. У цей важкий час вони не тільки зберігають свою функцію освітніх та наукових центрів, але й стають місцем, де формується нове бачення майбутнього України.
Спільноти, які будують українські університети під час війни, є джерелом надії та можливостей для тисяч студентів, науковців і громадян. Вони показують, що навіть у найскладніших умовах можна зберігати цінності освіти, науки і суспільного прогресу. Ці спільноти не лише підтримують Україну в часи війни, але й готують її до майбутнього відновлення і процвітання.
По материалам Альянса украинских университетов.
