2025 год стал переломным для педагогического образования в Украине. Государство пересмотрело приоритеты, что привело к уменьшению государственного заказа с 7319 до 6800 мест. В то же время университеты обнаружили сопротивление и адаптацию, усиливая интеграцию в региональные экосистемы занятости.
Педагогическое образование все больше функционирует в рамках рыночной логики: университеты соперничают за абитуриентов так же, как и частные EdTech-платформы.
Молодежь выбирает специальности с высокой мобильностью, международными перспективами и минимальным риском безработицы, что заставляет педагогические учреждения высшего образования менять стратегические модели и предлагать современный образовательный продукт.
Держава суттєво зменшила фінансування підготовки майбутніх учителів у ряді ключових спеціальностей, особливо у філологічному та математичному блоках, що свідчить про перегляд підходів до формування освітньої політики.
Це стало тригером структурних змін: університети оновлюють навчальні плани, впроваджують STEM-компоненти, сучасні дидактичні інструменти, симуляційні платформи, EdTech-сервіси та електронні портфоліо. Вони переходять від простого «передання знань» до моделі компетентнісного розвитку, орієнтуючись на реальні потреби громади та ринку праці.
Абітурієнти демонструють зростаючу раціональність у виборі освітньої траєкторії. Спеціальності «Інформатика» (зростання заяв понад 60 %), «Фізична культура і спорт» (+41 %), «Англійська мова та зарубіжна література» (+38 %) та «Дошкільна освіта» стали лідерами через очевидні переваги: глобальний попит (англійська, ІТ), стабільність працевлаштування (дошкілля) та широкий спектр зайнятості (спорт, тренерство, реабілітація).
Додатковим стимулом є можливості самозайнятості та розширений ринок приватних освітніх послуг, де англійська, ІТ і фізична культура є найбільш затребуваними.
Натомість Україна системно втрачає молодих спеціалістів у фундаментальних галузях. Падіння інтересу до фізики, хімії та математики означає загрозу дефіциту вчителів у школах, зниження наукового потенціалу держави, деградацію STEM-компетентностей у майбутніх поколінь та втрату конкурентності на глобальному ринку технологій.
Брак стимулів, низькі зарплати та відсутність сучасних лабораторій у школах формують негативний імідж STEM-напрямів серед вступників.
Регіональна конкуренція між педагогічними університетами посилюється.
Великі міста мають переваги в інфраструктурі, житлі та транспорті, але університети у невеликих містах – таких як Переяслав, Умань, Дрогобич та Кам’янець-Подільський – пропонують більш адаптивне середовище, індивідуальну підтримку студентів і соціальний комфорт. Такі університети стають «локальними ядрами» розвитку громад та формують основу кадрового забезпечення регіональних шкіл.
Університет Григорія Сковороди в Переяславі показує стабільне зростання, підтверджене кількістю рекомендованих на бюджет і контракт. Університет оптимально поєднує гуманітарні, природничі та спортивні напрями, а його роль особливо значуща для столичного регіону, де відчувається потреба у педагогічних кадрах.
УГСП вирізняється розвитком центрів підтримки абітурієнтів з тимчасово окупованих територій, активною співпрацею з громадами Київської області та модернізацією навчальних програм відповідно до вимог Нової української школи.
Запроваджені у 2025 році державні гранти створюють нову логіку вступу: студенти мотивуються отримати високі результати національного мультипредметного тесту, щоб знизити вартість навчання. Додаткові преференції для вступників з ТОТ збільшують доступність освіти.
Спрощені процедури подання заяв дозволяють університетам прогнозувати свій контингент, а абітурієнтам – мати більшу свободу вибору. Зниження частки тих, хто не подолав поріг НМТ, свідчить про покращення підготовки школярів і більшу відповідність змісту НМТ шкільним реаліям.
Працевлаштування за спеціальністю – ключовий індикатор відповідності підготовки реальним потребам ринку праці. Наявні дані показують суттєвий розрив: топ-5 університетів за працевлаштуванням включають Криворізький державний педагогічний університет (31,5%), Мукачівський державний університет (30,0%), Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. Ушинського (27,4%), Вінницький державний педагогічний університет (25,7%) та Донбаський державний педагогічний університет (25,5%).
Переважна більшість ЗВО має показники 20-24 %, що свідчить про регіональний дисбаланс вакансій, відтік молодих кадрів та конкуренцію з непедагогічними секторами.
Позиція УГСП – 19,3% працевлаштованих – відповідає типово регіональній динаміці та свідчить про потребу посилення співпраці з громадами, школами та об’єднаними територіальними громадами.
Програми закладів вищої освіти поступово оновлюються, але ринок праці диктує прискорення цього процесу. Рекомендовані напрями модернізації включають створення симуляційних центрів педагогічної практики, інтеграцію модулів з digital-skills (AR/VR, онлайн-платформи), розвиток soft skills (креативність, комунікація, управління класом), оновлення психологічної підготовки вчителя та впровадження дуальних програм зі школами й громадами.
Окрім кадрового дефіциту в STEM, система освіти стикається з нерівномірністю розподілу випускників між регіонами, «провалами» у фінансуванні шкільних закладів, відсутністю дієвих програм підтримки молодих педагогів, збільшенням навантаження на вчителя (звітність, психологічна робота), швидким розвитком EdTech, який ставить нові вимоги до кваліфікації, та зростанням очікувань з боку батьків та громади. Усе це знижує привабливість професії та впливає на вступні тенденції.
Молоді люди прагнуть професій, де є висока стартова зарплата, швидке зростання, відчутна фінансова віддача та можливість працювати міжнародно або дистанційно. Педагогічна професія у більшості регіонів не може цього забезпечити.
Окрім того, молодий педагог стикається з недостатньою оплатою практичного навантаження, відсутністю житла та високим рівнем стресу – це різко знижує економічну привабливість вступу на педагогічні спеціальності.
Покоління зумерів обирає професії, що гарантують мобільність, автономність, дистанційність, технологічність та глобальний ринок. Більшість цих критеріїв педагогіка наразі не задовольняє.
Молодь часто сприймає школу як «традиційний», негнучкий простір, що не відповідає їхньому способу життя. Крім того, негативний публічний дискурс про школу формує знижений рівень престижності педагогічної професії.
Наразі університети дещо нерівномірно впроваджують модернізацію програм. Багато закладів працюють за «класичними» моделями, що не відповідають сучасній школі.
Відсутність активної профорієнтації в школах, слабка промоція успішних кейсів учителів і нестача партнерських програм між закладами вищої освіти та громадами створюють додатковий розрив між очікуваннями абітурієнтів та реальністю педагогічної освіти.
Педагогічна освіта стоїть перед необхідністю швидкої модернізації. Прогноз на найближчі 3-5 років говорить про збільшення ролі дуальної освіти, інтеграцію EdTech і цифрових платформ, скорочення класичних спеціальностей та розвиток мультидисциплінарних, посилення співпраці університетів із громадами, появу нових моделей підтримки молодих учителів (житлові програми, гранти, премії).
Саме адаптація темпів розвитку університетів визначить їхню здатність конкурувати за абітурієнтів та готувати педагогів майбутнього.
Виталий Коцур, ректор университета Григория Сковороды в Переяславе, доктор исторических наук, профессор, член-корреспондент АПН Украины.
