 |
Английский язык - инструмент, владение которым открывает неограниченные горизонты |
«А що, коли ми їх навчимо, і вони підуть?» Це неправильне питання. Правильне питання: «А що, коли ми їх не навчимо, і вони залишаться?»
Браян Трейсі, книга «Мотивація»
Війна в країні, стрімкий спад економіки, масова міграція працездатного населення, правова вакханалія та абсолютна невпевненість у завтрашньому дні – схоже на ситуацію в Україні, чи не так? Однак ми не перші, хто в такому становищі балансує на межі повного колапсу, до того ж і ситуація у нас поки значно краща. Як не дивно, одне з ефективних рішень у подоланні багатьох проблем криється там, де спершу не шукають: у модернізації системи освіти, зокрема в тотальному впровадженні англійської мови.
Коли йдеться про ресурси, якими володіє певна країна, люди найчастіше починають називати географічні фактори, на кшталт розташування біля океану чи на перетині торгових шляхів, багаті поклади корисних копалин чи родючі ґрунти.
Насправді все це лише приємні та корисні чинники для розвитку держави. А найціннішим ресурсом зі всіх можливих є люди – населення кожної країни. У рабовласницькі та феодальні часи їх розглядали суто як робочу силу, але зараз цінність людей абсолютно не прив’язана до фізичних показників.
Тепер на перше місце вийшов розум та рівень освіченості, за який прямо відповідає створена в державі система освіти. Тож маємо відповідну сучасну рівність: дійсно багатою та успішною є та країна, де проживають освічені та розумні люди.
Сьогодні англійська мова є універсальним інструментом, досконале володіння якою відкриває перед людиною практично необмежені горизонти. Без перебільшення, весь світ спілкується англійською: це офіційна мова міжнародного права, логістики, туризму, виробництва, програмування тощо. Мінімальні знання мови дозволяють упевнено почуватися у будь-якій частині світу, де мова та письмо абсолютно різняться від вашої рідної. Середнє знання дозволяє подорожувати, працювати на «чорних» роботах і, головне, продовжувати вдосконалювати рівень для руху кар’єрними сходинками.
До слова, нещодавно Україна посіла 5-те місце серед країн світу, звідки їдуть найбільше працівників до Німеччини. Помилково наші люди ще до від’їзду намагаються вивчати німецьку, що є логічним. Однак переважна більшість (понад 70%) офіційних вакансій Німеччини для іноземних громадян не містять вимоги знання державної мови – роботодавцям потрібне знання англійської.
Однак справжню свободу людині дає досконале володіння англійською. У поєднанні з сучасними телекомунікаційними технологіями це дає доступ до незліченних знань, можливість спілкування зі всім світом, віддаленої роботи та високої заробітної плати, задля якої зовсім не потрібно виїздити за межі України. Гарним прикладом є досвід наших IT-спеціалістів: знання англійської дозволяє вивчати сучасні мови програмування й створювати код, вести перемовини та укладати угоди з зарубіжними замовниками, якісно виконувати складні й дороговартісні проекти.
Можна називати численні переваги володіння англійською мовою. Але це очевидно, тому краще навести яскравий приклад Сінгапуру. Острівна країна, за загальною площею дещо більша від Києва, у 1965 році після з’ясування стосунків із Малайзією не мала ані природних ресурсів, ані ґрунтів, щоб прогодувати населення, 80% якого проживали в нетрях, спілкувалися різними діалектами й потроху самознищувалися на основі етнічних та релігійних конфліктів.
Але водночас керівництво країною та прем’єр-міністр Лі Куан Ю визнали головним ресурсом не зручний морський порт, а своїх громадян. Була проведена освітня реформа, за якої англійська мова стала обов’язковою протягом усього навчання. І це дало неймовірний результат: окрім того, що молоде покоління знайшло спільну мову в прямому та переносному сенсі, воно почало активно поглинати інформацію з усього світу.
Зараз ВВП у Сінгапурі становить більше 55 тисяч доларів на громадянина (в Україні ледь більше 2 тисяч), економіка входить у десятку найстабільніших світу, а навчатися сюди їдуть з усіх куточків планети. Ключові підходи до освіти досі не змінні.
Вивчення іноземної мови в Україні, на перший погляд, проводиться доволі успішно. Англійської починають учити в садочку, декілька годин у початковій школі, більше – у старшій, де існують профільні класи з поглибленим вивченням іноземної, та обов’язкове вивчення у закладах вищої освіти. Звучить дійсно непогано, однак це зовсім не те, що потрібно насправді.
Для справжнього успіху потрібне обов’язкове вивчення англійської як основного предмета в школі. Адже чим раніше почнеться таке навчання, тим швидше, легше та якісніше діти засвоять матеріал. Природничі науки англійською мовою дозволять нашим українським учням пізнавати світ так само, як і їхні однолітки у США, Канаді чи Австралії. Знову ж у поєднанні з використанням цифрових технологій діти отримують вільний доступ до якісних сучасних світових освітніх матеріалів. Таким чином досягають одразу дві мети: досконале вивчення англійської мови та освоєння сучасних знань за світовими стандартами.
Аналогічно до початкової освіти на англійську колію слід поставити й вищу. Звісно, деякі спеціальності не потребують викладання іноземною. Однак, якщо дитина пройде належну шкільну підготовку, у виші вже не виникатиме проблема складнощів навчання англійською. А от ряд інших спеціальностей, як медичні, інженерні, медійні тощо, лише виграють від такої реформи.
Вітчизняна освітня програма закладів вищої освіти є доволі складною та фундаментальною; існує попит на навчання в Україні у представників інших держав. Якщо достойно перекласти нашу програму, підсилити її закордонними матеріалами, то в підсумку ми отримаємо не просто конкурентоспроможну у світі вищу освіту, а дійсно затребувану можливість, якою захочуть скористатися багато студентів. Якщо вони володіють англійською, звісно.
Райдужна перспектива тьмяніє з поверненням до суворої реальності. Ситуація з освітою в Україні критична, а з початком 2020 року за умови прийняття рекомендацій Міністерства фінансів може обернутися катастрофою. Галузь потребує реформування, збільшення державних субвенцій, підвищення зарплати вчителів та багатьох інших витратних аспектів. Тож, можливо, потрібно наважитися й провести одну, але дієву реформу, ніж утрачати гроші, час, а головне – людей, які мають навчати інших, ніж “тероризувати” всю галузь щораз на кілька років?
Для переходу на англійську підготуватися потрібно й учителям профільних предметів, і решті педагогів. Тому для студентів, які поки ще не стали справжніми вчителями, необхідна спеціальна підготовча програма, мінімум піврічна. Стажування дозволить удосконалити власні знання, аби грамотно передавати їх аудиторії. Окрема програма знадобиться й для підвищення кваліфікації вчителів, які вже працюють. Однак за грамотного планування та розробленої програми це все цілком можливо.
Власні сили – це дуже добре, однак нам знадобиться певна допомога. Багато наших співгромадян навіть з гарним знанням іноземної після шкіл чи вишів помічали, що під час першого візиту за кордон та живого спілкування з місцевими вони розмовляють літературно-правильною, але якоюсь «іншою» англійською. Це дійсно так, оскільки за межами підручників люди говорять із діалектами, скороченнями та акцентом, що значно відрізняється від освітньої програми.
Саме тому задля реформи необхідно подбати про наявність носіїв англійської мови в українських школах та вишах. Навіть зараз у нашій країні перебуває велика кількість волонтерів зі США та інших англомовних країн, завданням яких є проведення занять із мовної практики, сприяння розвитку демократії та багато іншого. Звісно, сама лише організація «Корпус Миру», від якої приїздять більшість таких волонтерів, не покриє потреби всієї освітньої галузі.
Нам потрібен мінімум 1 носій англійської на кожний заклад освіти та декілька таких людей залежно від розмірів установи. І тут неоціненну допомогу нашій державі могла б надати українська діаспора. Допоки по-справжньому про допомогу наших колишніх співгромадян ще не просили навіть у, здавалося б, найскрутніші часи. Та за всіма можливими прогнозами, без рішучих кроків, вони невпинно наближаються.
Я не маю сумнівів, що зараз багато людей, які погано знають англійську мову, вважають мої роздуми нездійсненними. Так само, як і люди, які довго та наполегливо вивчали англійську й зараз вправно нею володіють, сповнені скепсису, що це буде не під силу широкому загалові.
Однак тут справа лише в системності: правильний підхід до викладання, створення комфортного для учнів англомовного середовища, трохи часу і – незчуєтесь, як ваші діти чи онуки заговорять англійською. Ми не Сінгапур і зараз не 1960-ті, але наш народ так само не боїться викликів, звик здобувати кращу долю для себе в боротьбі, важкою працею та наполегливістю.
Тому, коли громадяни дійсно відчують себе найціннішим ресурсом держави, і їхати нікуди особливо не захочеться, і бажання створювати кращі умови вдома зросте в рази. І, можливо, якби ще у 2014-му всі українці знали англійську мову, без проблем спілкувалися з жителями світу й масово доносили правду про ситуацію на Сході, усупереч фейковим новинам, війна закінчилася б набагато швидше.
Инна Ящук, декан факультета начального образования и филологии, доктор Педагогический наук, профессор для Освіта.ua
Освіта.ua
07.10.2019
Facebook |
Twitter |
