Мистецтво художнього емалювання, як і взагалі ювелірна справа, має більш ніж тритисячолітню історію.Зупинимося на дотриманні розвитку техніки емалювання, яка обумовлювалася часом і модою, потребою колірного оформлення ювелірних виробів і технічними можливостями, наданими рівнем розвитку продуктивних сил. Коли і де вперше було здійснено емалювання, кольорового скло в разплавленном стані було пов’язане з металом, точно відповісти неможливо. Встановлено лише, що справжньою емалі в Єгипті в IV ст. до н. е. не існувало, тоді як греки вже з VI ст. до н. е. систематино наплавляли емаль на свої золоті прикраси. Не можна не помітити розлив в художньому рішенні древнегрецьких виробів.
З першої половини VI ст. до н. е. грецькі прикраси покривали білою, темно-синьою, темно- зеленою, блідно -бірюзовою філігранною емаллю. Як в Етрурії, так і в південній частині СРСР були знайдені подібні прикраси
V-IV ст. до н. е. з типовими еллінськими орнаментами, які дозволяють судити про грецький вплив на розвиток художніх промислів. З III ст.до н. е. дійшли до нас невеликі у вигляді крапля підвіски з металу, цільно покритті емаллю. Ймовірно, їх занурювали в розплавлене кольорове скло. Незважаючи на різні відомості, можна стверджувати, що в східному Середземномор’ї вже в 1 тисячолітті до н. е. наплавляли скло на метал і що грецькі (а пізніше і етруські) прикраи декорувалися кольоровою емаллю. Незважаючи на те, що ці перші спроби не відповідали за технічними признакам емалюванню, все ж, якщо розглядати їх з художньої точки зору, вони є лише формою поліхромного збагачення металевої прикраси, інкрустованого шліфованими пластинками дорогоцінних каменів, кераміки, смальти або скла, наклеїними в виїмки або між запаяними з дроту перегородками.
24.05.2021 в 17:01
Ответить
