Пять хитов Роберта Бернза

Самые популярные поэтические произведения Роберта Бернза, талантливо переведенные на украинский язык

Пять хитов Роберта Бернза

Летом 1786 года в шотландском городке Килмарноке вышла книжечка со скромным названием «Стихи Роберта Бернза, в основном на шотландском диалекте». Триста пятьдесят экземпляров разошлись по подписке, остальные раскупили за несколько дней. Так началась великая всенародная слава национального поэта Шотландии.

Роберт Бернз. Перше видання творів. 1786 рік

Для українців постать Роберта Бернза особливо приваблива. Приваблива хоча б тим, що цей, здавалося б, цілком регіональний поет, який писав, як тоді вважалося, «діалектом», полонив своєю творчістю ввесь світ. 

Слава його вийшла далеко за межі Великої Британії й потвердила ту думку, що тільки глибоко національне мистецтво може бути цікаве людству. «А Борнц усе-таки поет народний і великий», – писав Тарас Шевченко в передмові до нездійсненого видання «Кобзаря» 1847 року, обстоюючи право українських письменників творити літературу рідною мовою. Йоганн Вольфганг Гете називав же Бернза «одним із найбільших поетичних геніїв, висунутих XVIII століттям». 

Робертові Бернзу пощастило з українськими перекладами. До його поезій зверталися свого часу Павло Грабовський та Іван Франко, Сава Голованівський і Сергій Борщевський, проте найбільше для наближення Бернза до українського читача зробили Микола Лукаш і Василь Мисик. 

Ми підготували добірку з п’яти знакових творів Роберта Бернза, перекладених українською. ​

Александр Несміт. Портрет Роберта Бернза. 1787 рік

1. Чесна бідність (Людина є людина) / A Man’s a Man for A’ That (1795)

Хай бідні ми, хай злидні ми,

Не маємо нічого,

А будьмо чесними людьми

Й не біймося нікого.

        Нічого, нічого,

        Що ми звання простого!

Звання – лиш карб, людина – скарб,

Цінніший від усього. 

(Переклад М. Лукаша)

Ця пісня – громадянське і політичне credo Роберта Бернза.

Провідна її думка дуже проста: усі ми рівні одні перед одними, бо всі ми насамперед люди, а «шляхетний ум і шляхетний дух» дорожчі за всякі гроші, чини й титули. 

Цей вірш, написаний на музичний мотив народної пісні й надрукований анонімно, перегукується з основними ідеями Французької революції («Свобода, Рівність, Братерство») і є одним із найважливіших творів доби Просвітництва. 

До речі. У 1999 році, коли парламент Шотландії після майже трьохсотлітньої перерви знову відновив своє існування, його перше урочисте засідання розпочалося з пісні «Чесна бідність». Співала Шина Веллінгтон, а останній куплет підхопили всі.

2. Гей, шотландці! / Scots Wha Hae (1793) 

Гей, шотландці! В бій не раз

Воллес, Брюс водили вас;

Знов ударив грізний час –

        До борні, брати!

То ж не жарт, шотландський гарт,

Докажіть, чого він варт:

Наближається Едвард,

        З ним ідуть кати.

(Переклад М. Лукаша)

Це також знакова пісня Роберта Бернза. Настільки знакова, що її вважають одним із неофіційних гімнів Шотландії. 

Роберт Брюс звертається до віськ перед битвою біля Беннокберна

Вірш написано як заклик Роберта Брюса до шотландських вояків перед вирішальною битвою біля Беннокберна (1314). У цій битві вони здобули перемогу над військом англійського короля Едварда ІІ і забезпечили собі незалежність на кілька століть, аж до 1707 року, коли Шотландія увійшла до складу Великої Британії. У вірші згадано також національного героя Шотландії Вільяма Воллеса; книжка «Історія сера Вільяма Воллеса» з дитинства була однією з улюблених у Роберта Бернза. 

До речі. Докладніше про Роберта Брюса та битву біля Беннокберна можна прочитати в поемі Лесі Українки «Роберт Брюс, король шотландський» (1893),  де, зокрема, є такі рядки:

Як пізніш англійці і шотландці

Поєднались в спільную державу,

То англійці вчились у шотландців,

Як любити волю, честь і славу. 

3. До миші, вивернутої плугом з нори в листопаді 1785 р. / To a Mouse

…Та, мишко моя бідна, стій:

Так гірко не тобі одній!

I мишачих, і людських мрій

               Немало гине,

I потім смутків темних рій

         Услід їм лине.

Ти щасливіша за людину,

Бо знаєш тільки цю годину.

А я в минуле погляд кину –

         I знов журюсь.

Про завтрашню ж непевну днину

         Й гадать боюсь.

(Переклад В. Мисика) 

У вірші роздуми про невтішні наслідки «людського панування» завершуються гірким висновком про крихкість життя, надій і планів людини. 

Не така вже й маленька мишка. Пам'ятник на території Музею-садиби Бернза в Алловей, Шотландія

Епізод, описаний у творі, цілком реальний: селяни, земляки Бернза й досі пам’ятають те поле, на якому поет написав цю поезію. Рядок про мишачі та людські мрії американський письменник, лауреат Нобелівської премії Джон Стейнбек згодом узяв як назву для своєї славнозвісної повісті «Про мишей і людей» (1937).

До речі. Цікаво переосмислив цей вірш український поет Василь Голобородько (який тоді працював у шахті):

До мишачого Бернса 

Мишачий бернсе, 

ти грієшся біля каміна

зі стебел польових трав,

якого ти придумав би вірша, 

побачивши мене, 

виораного плугом 

кінця робочої зміни,

з нори

копальні?

1972

4. Нехай і холод, і вітри / O Wert Thou In The Cauld Blast (1796)

Нехай і холод, і вітри,

І сніг з дощем, і сніг з дощем –

Я від негоди захищу

Тебе плащем, тебе плащем.

(Переклад М. Лукаша) 

Цей щемливий вірш Роберт Бернз присвятив Джессі Л’юарз, другові родини, яка доглядала його під час тяжкої хвороби наприкінці життя й допомагала його дружині Джин Армор (у Роберта і Джин було п’ятеро дітей). 

Джессі Л'юарс. 1840 рік

Одного разу Бернз запитав у Джессі, яку мелодію вона любить найбільше: хай заспіває, а він напише для неї нові слова. Джессі виконала відому народну пісеньку про вільшанку й горобця. На мотив цієї пісні Роберт і написав поезію «Нехай і холод, і вітри», в якій пообіцяв оберігати й захищати Джессі так само, як робила це вона. 

«Джессі – єдиний янгол, який іще залишився на землі!» – казав Роберт, і Джессі Л’юарз цілком виправдала його слова: після смерті поета допомагала Джин Армор і все життя піклувалася про дітей Бернза. 

Пам'ятник Джин Армор у Дамфризі

До речі. Вірш «Нехай і холод, і вітри» привертав увагу багатьох композиторів, як-от: Фелікса Мендельсона, Дмитра Шостаковича, Олександра Градського… Одну з найкращих версій цієї пісні зробив гурт «Піккардійська Терція» (музика Ярослава Нудика).

5. За молоді літа / Auld Lang Syne (1788)

Не забувається повік,

Що серце пам’ята, –

I дружба перша, і любов,

I молоді літа. 

(Переклад М. Лукаша)

Навіть якщо ви не знали всіх попередніх «хітів» Роберта Бернза, то цю пісню точно мали б чути. Один із брендів сучасної масової культури, ‘Auld Lang Syne’ відома в усьому світі. В англомовних країнах вона є незмінним атрибутом Новорічної ночі (традиція співати ‘Auld Lang Syne’ на святкуванні Нового року з’явилась у ХХ столітті). 

Auld Lang Syne. Поштова листівка

У листі до фольклориста Джорджа Томсона Роберт Бернз зазначив, що цю пісню він записав від старих людей. Утім, варто пам’ятати, що поет зазвичай переробляв і покращував старовинні народні пісні, намагаючись максимально увиразнити їх.

До речі. Пісня «За молоді літа» існує як мінімум у двох варіантах мелодії. Перший варіант загальновідомий, другий – менш знаний, але так само прекрасний. Ось як він звучить у виконанні Оксани Чайки.

Використані джерела:

1. The Burns Encyclopedia (online edn. of Maurice Lindsay’s 1959 edition).

2. Poems and Songs (via the BBC).

3. Songs of Robert Burns on YouTube.

4. Поезії / пер. з англ. М. Лукаш, В. Мисик. — К.: Видавництво художньої літератури Дніпро, 1965. — 206 с.

5. Райт-Ковалева Р. «Роберт Бернс» / Р. Райт-Ковалева. – Москва: Молодая гвардия, 1965.

Николай Байдюк, для Освіта.ua.

Освіта.ua
16.11.2021

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев