Держава оцінює університети зокрема за кількістю іноземних студентів. Про важливість експорту нашої освіти говорить і уряд, і Президент.
«Університети, які живуть тільки в сьогоденні, не шукають потенційного здобувача освіти за межами нашої країни, самі деградують», – цитата міністра охорони здоров’я про медичні універи.
Але іншою рукою держава забороняє іноземцям вчитися у нас. Навіть дистанційно.
Сюр? Не сюр. СБУ…
Для того щоб вступити до українського університету, студент має зареєструватися в міжвідомчій системі. Далі він потрапляє на перевірку СБУ.
Минулого року нам не дозволили взяти на навчання 76 студентів. Серед них ті, хто вже вчився у нас кілька років офлайн, але у 2022 році виїхав через війну. Утім, дуже хотів би довчитися у нас і отримати повну освіту і бакалаврський ступінь.
Причина відмови – студент походить із країни із високим міграційним ризиком. Все. Не студент з країни, що підтримує агресора. Не студент має родичів, які звинувачені в незаконних діях. Просто походить з країни з високим міграційним ризиком. До переліку таких країн входять 70 країн.
40 цих забанених країн – це країни Африки, наприклад. У тому числі країни, де університети в світових рейтингах на порядок кращі українських, де ми у 2026 році зараз.
Абсурдність у тому, що зараз ці студенти все рівно будуть вчитися дистанційно, бо не приїдуть під обстріли. Але СБУ вважає, що вони повинні захистити Україну і світ від міграційного ризику онлайн освіти.
Серед випускників авіаційного є Олумуіва Бенард Аліу, п’ятий президент ІКАО. Він закінчив авіаційний у 1983 році. А якби вступав зараз, то СБУ не дозволило би йому здобувати тут освіту.
У мене кілька «тупих» питань.
Якщо держава не хоче тут бачити студентів із Африки, то яким чином ми маємо виграти у росії війну за прихильність африканських країн?
Яких тоді студентів-іноземців тут хоче бачити держава? Американців? Естонців? Німців? Ну окей. Оптимістичненько.
Мені кілька разів пояснювали, що я маю поїхати кудись в СБУ домовитись про погодження наших студентів, бо є університети, яким не відмовляють, і є спеціальні агенції, які можуть «вирішити це питання». Ну це не виглядає, як захист державної безпеки, правда?
На великому форумі у травні, який був присвячений стосункам України з країнами Африки, один із учасників не витримав і прямо назвав суми хабарів, за які можна вирішити питання погодження навчання.
Загалом процес вступу до українських університетів для іноземців – це трагікомедія. Це не моя думка, це думка вступників.
В МОН є цілий Український державний центр міжнародної освіти, який організовує міжнародні виставки, щоб ми продавали наші освітні програми іноземцям. Але потім іноземці не можуть на них вступити. У чому сенс?
Хтось мав сказати це вголос, вибачте, це знову я. Бо з травня, з моменту, коли це озвучили в закритому середовищі на доволі високому рівні, не змінилося взагалі рівно нічого. Нова вступна кампанія для іноземців таке саме пекло, як минулого року.
Я не хочу ходити це «рішати» нікуди. Я хочу, щоб процедура вступу іноземців була прозорою і мала людське обличчя.
Дуже багато прошу?
Автор: Ксения Семенова, ректор Государственного университета. "Киевский авиационный институт".
