В університетів багато проблем. Але ректори чомусь живуть в іншому з ними вимірі.
Цитата із публічної заяви Спілки ректорів: «Такі доленосні рішення, як реформа старшої школи, університетів повинні прийматися не людьми, які отримують гранти від іноземних держав чи банків, а фахівцями, патріотами України».
Серйозно? А якими людьми?
Я в шоці, що колеги, які справляють враження нормальних управлінців, представників нової генерації керівників, чомусь у цьому беруть участь. КНУБА, КПІ, НУБІП, КНУ, ви що – реально підтримуєте заяви Спілки ректорів? Ви реально під цим готові підписатися?
Рішення мають приймати не люди, які отримують гранти. Ну-ну. Може, будьте послідовними тоді і відмовтесь від грантів, які одержують ваші університети?
Чому ваші університети подаються на фінансування Світового банку? Світовий банк знає про ваші публічні заяви, що люди, які отримують від них гранти, не повинні брати участь в управлінні державою?
Повернемось до проблем, які університети мають, і проблем, які бачить спілка ректорів.
Найбільша – відсутність значних інвестицій з боку держави в інфраструктуру – гуртожитки, корпуси. На решту можна шукати гранти і партнерів.
І різні обмеження, які не дають взяти ці гроші деінде, крім держави. Два дуже конкретні – старе законодавство щодо наукових парків і абсолютно неробоча модель приватно публічного партнерства, у яку жоден бізнес, особливо красивий міжнародний, не піде.
Із не стратегічних, але тактичних проблем на цей конкретно рік теж дві великі проблеми:
1. Наступний опалювальний сезон. Уряд активно працює по громадах, ОСББ і соціальних закладах. Університети не залучені в це.
2. Університети не мали можливості передбачити в своїх фінансових планах збільшення зарплат на 40%. Держава закриє тільки половину цих додаткових витрат. Іншу половину університети мають закрити, або відправивши колектив на простій, або вивівши всіх онлайн знову, або забравши всі гроші зі статей розвитку (ремонтів гуртожитків).
Підсумовуючи, через тотальне недофінансування і відсутність швидких і впевнених рішень про оптимізацію мережі університетів більшість державних університетів фактично не будуть працювати. Але комунікаційно вони будуть це пояснювати безпековою ситуацією, тривогами, шахедами і морозами.
Здавалося б. Час об’єднатися ректорам університетів і відверто поговорити про це з державою.
Задати два питання базового існування: де взяти гроші на зарплату і як зайти в наступний опалювальний сезон.
Але ні. Спілка ректорів виходить із заявою, що терміново треба зупинити реформу старшої школи.
Цю ж тезу качають депутати-мажоритарники, аж до питання звільнення команди МОН.
Повне тупе заперечення реальності. Заперечення того, що дітей в Україні значно менше, на порядок менше.
Заперечення того, що у нас тупо немає вчителів, і рівень знань із математики і фізики падає драматично зі швидкістю світла.
Вимога ректорів і мажоритарників – залишити все, як є. Не чіпати нічого. Не робити профільну старшу школу. Не робити трирічний бакалаврат. А краще не робити взагалі нічого.
Повна організаційна суїцидальна тупість.
Страх університетів мати ще менше студентів, бо бакалаврат буде не 4 роки, а 3 роки, страх не мати вступників у 2027.
Спілка посилається при цьому на якісь європейські стандарти. Це дуже смішно. Ми зараз дуже хочемо подвійний диплом із Вроцлавським логістичним університетом, але в Польщі бакалаврат з логістики 3 роки, а не чотири. Шановні колеги, а ці європейські стандарти з вами в одній кімнаті?
Я піднімала на засіданнях спілки ректорів реальні питання, які наздоженуть нас у вересні. Але в якийсь момент мене на ці важні-поважні наради перестали запрошувати. Ректор, який рахує гроші і має перед очима фінансовий план, не треба в цьому середовищі. Тільки популізм, тільки хардкор.
Усі проблеми, які артикулює спілка ректорів, зводяться до необхідності відкату системи освіти до 1995 року: НМТ – зло, НУШ – зло, профільна середня освіта – зло, підтримка коледжів – зло.
Держава, як при комунізмі, має зібрати всіх випускників шкіл і кожного адресно направити в університети. Бо конкуренція за якість – це теж зло. І атестація науки – зло. І НАЗЯВО – теж тотальне зло.
І взагалі будь-які реформи – це все соросята, які хочуть знищити освіту. Верніть заступницю з фінансів, з якою ми 30 років рішали питаннячка! Бажано на посаду міністра освіти. Тоді заживем!
Цирк.
Спілка ректорів – це ганебний сором, який може продукувати тільки бідкання і популізм. І намагається будувати свій авторитет на залишках вищої освіти і авторитеті великих університетів, які будували не вони.
Автор: Ксения Семенова, ректор Государственного университета. "Киевский авиационный институт".
