Оновлення української освіти, її адаптація до європейських стандартів носять об’єктивний характер.
Університети України активно співпрацюють з колегами в Європейському Союзі, діє більше ста програм подвійних дипломів, виконуються спільні міждисциплінарні проєкти в межах програми HORIZON EUROPE.
Проте реалії сьогодення, жорстка війна з росією ставить перед країною, українською освітою ще більш складніші і відповідальніші завдання щодо збереження держави, підтримки Збройних Сил України, військової економіки, відбудови зруйнованого господарства.
Адже майже 4 тисячі закладів освіти постраждали від бомбардувань, 3428 сильно пошкоджені. Близько двох десятків університетів зруйновано. І цей список, на жаль, множиться.
Тому проєкти змін, всіляких довоєнних реформ, задуманих у мирний час і написаних за міжнародні гранти, часто-густо зіштовхуються з жорсткою реальністю і не відповідають інтересам держави, всього суспільства.
Реалізація проєкту «Нова українська школа», який, на перший погляд, є прогресивною реформою, відбувається в країні «з коліс», без належних наукового та методичного супроводу, експериментальної апробації нових підходів і методів, що часто викликає значні зауваження і нерозуміння з боку громадськості, батьків, учених, учителів. Тому переведення дискусії авторами реформ навколо освітніх проблем в площину «якщо ти критикуєш НУШ, інші реформи, то ти проти державного курсу, проти зобов’язань України перед Європейським Союзом і т. ін.» є неправомірним і неприпустимим.
Такий підхід є глибоко помилковим, оскільки він несе загрозу руйнації базового фундаменту освіти – середньої школи.
Особливо нетерпимим є те, що громадськість, місцеві ради виключаються із діалогу про якість реформи, її хід і недоліки.
Для реалізації реформи, впливу на громади урядом створено т. з. Офіс впровадження НУШ, діяльність якого є не зовсім зрозумілою. Склад його викликає багато запитань, оскільки там немає професійних освітян, здатних приймати адекватні рішення.
Неприпустимим кроком, що нав’язується реформаторами, підтримуваними частиною народних депутатів України, та урядовцями, є бажання знівелювати ст. 53 Конституції України щодо доступності і обов’язковості повної середньої школи. Це положення є великим завоюванням українського народу, і до нього потрібно ставитись із повагою.
Нині урядовці заявляють, що територіальні громади, які не створять окремі юридичні особи – професійні ліцеї із 2-ма і більше класами в 10-му класі, будуть позбавлені субвенції з боку держави. Це незаконна антиконституційна вимога, бо кожна дитина має право на середню освіту і право проживати та вчитись там, де його батьки, житло. І виділяються кошти на навчання не чиновникам, а учням, для їх освіти.
Колективи університетів турбує загроза закриття великої кількості шкіл, а також і те, що в багатьох селах, а інколи і в цілому в громадах не планується створення профільних ліцеїв. Зазначимо, що в Україні за останні 10 років вже закрито сотні шкіл, нині їх залишилось менше 12 тисяч закладів, що практично вдвічі менше, ніж в сусідній Польщі. Нас не може не турбувати, що вже сьогодні кількість дітей шкільного віку, які не навчаються і не працюють (NEET), сягнула 16%, що значно вище середньоєвропейського рівня – 11%.
Тепер поглянемо на цю проблему з іншої точки зору. Дійсність сьогодні така, що більшість педколективів шкіл не готові здійснювати профільне навчання через відсутність підготовлених педагогічних кадрів та необхідної матеріально-технічної бази. При цьому суттєвої державної допомоги не отримують педагогічні університети і коледжі, які позбавлені належної фінансової і матеріально-технічної підтримки, більшість з яких змушені призупинити підготовку вчителів з фізики, хімії, біології, математики.
Педагогічні колективи багатьох шкіл не знають, що їм робити із учнями в 12 класі. Адже зміст програм там виходить за навчальні програми підготовки вчителів. А педагогічні університети ще і не приступили до такої поглибленої підготовки.
Не зрозумілим до кінця є зміст освітнього процесу в профільній школі, а запровадження т. з. інтегрованих курсів з природничо-математичних дисциплін несе загрозу різкого зниження якості освіти, яка є проблемою в країні, про що переконливо свідчать дослідження європейської програми PISA, де знання українських школярів є значно нижчими їх європейських однолітків. Залишається питання: чи є у нас учителі, які одночасно можуть викладати фізику і математику, хімію і біологію.
Глибоко турбують Спілку ректорів і заяви окремих владців, які вже поспішають перевести всю підготовку бакалаврів у ЗВО на трирічний термін. У результаті матимемо картину: ліцеї не готові вести глибоку і якісну профільну підготовку, а університети, які мають необхідні кадри і матеріально-технічну базу, будуть змушені звільнити кваліфікованих викладачів із загально-освітніх предметів, що приведе до серйозної кризи вищої школи.
Не переконаний, що весь бакалаврат слід перевести на трирічне навчання. Мова про інженерів, біотехнологів, будівельників та інші.
Невизначеною є доля коледжів, професійних ліцеїв у здобутті повної середньої освіти, їх намагаються передати на місцеві бюджети.
З огляду на вищевикладене, керуючись інтересами держави, всього суспільства, необхідністю мати професіоналів, здатних боронити і відбудовувати країну, відчуваючи велику відповідальність перед країною, своїми науково-педагогічними колективами, Спілка ректорів на своєму засіданні 23 березня закликала Президента, уряд, парламент, Міністерство освіти і науки України безвідкладно проаналізувати ситуацію, яка склалася із реалізацією реформ в середній школі, загрозою незаконного обмеження доступу молоді до середньої освіти, закриття шкіл, а значить, і ліквідації сіл і селищ, подальшого виїзду молоді за кордон.
Спілка вважає за необхідне долучити до діалогу фахівців з університетів, місцевих рад, громадських організацій.
Ми вважаємо, що такі доленосні рішення, як реформа старшої школи, університетів повинні прийматися не лише людьми, які отримують гранти від іноземних держав чи банків, а фахівцями, ученими, патріотами України, звичайно, з урахуванням наявного міжнародного і вітчизняного досвіду.
Настав час зупинити терзати тіло держави безкінечними грантопроєктами, складеними або ініційованими з-за кордону. Слід переходити до системної планомірної роботи на користь української держави.
Кожен громадянин країни має конституційне право отримати повну середню освіту в своєму селі чи місті, якщо там є повноцінний десятий клас. Профільна освіта має здійснюватися лише там, де є кілька старших класів та створені відповідні умови. Штучне укрупнення шкіл, звезення з усього району дітей – не перспективна справа.
Ми вважаємо, що перехід на трирічну підготовку бакалаврів мусить бути лише частковим, обґрунтованим за кожною спеціальністю, за участю роботодавців і громадськості, з урахуванням міжнародного досвіду.
Не можна залишати без уваги і відсутність набору до закладів вищої освіти в 2027 році, це приведе до непередбачуваних наслідків. Потрібно продумати відповідні компенсатори.
Спілка ректорів України підтримує дії Президента, уряд, парламент у кроках, спрямованих на забезпечення національної безпеки і економічного та соціального розвитку.
Водночас ми не можемо мовчати, відчуваючи загрозу майбутньому держави. Лише спільними зусиллями ми досягнемо Перемоги!
Станислав Николаенко, министр образования и науки 2005-2007 годов, президент НУБиП Украины, первый заместитель Главы Союза ректоров высшего образования Украины.
