У своїй педагогічній та експертній діяльностях стикаюся із питанням формування сучасних закладів освіти.
І дуже часто учні, батьки вбачають критерієм осучаснення закладу та освітнього процесу у ньому у відсутності домашніх завдань.
На перший погляд, це виглядає ніби забаганкою дітей та батьківським потуранням їм.
Такі бажання й новації, у більшості випадків, не сприймаються педагогами, які ще частенько вважають, що саме їх навчальний предмет є чи найголовнішим.
Але якщо копнути глибше, то домашні завдання надзвичайно перевантажують дітей, особливо у теперішньому форматі функціонування старшої школи. І це, поряд із великою кількістю навчальних предметів, як на мене, є основною причиною демотивації вчитися здобувачами освіти.
Шість-сім, а подекуди й вісім уроків у старшій школі – це уже практично повноцінний робочий день!
Школа не повинна бути обтяжливою та не цікавою для дітей! Але поряд з цим вона має бути й результативною!
Який вихід? Як на мене, право на академічну автономію дає можливість педагогам так організувати освітній процес, щоб відмовитися або мінімізувати домашні завдання, зробивши їх такими, які не породжуватимуть небажання їх виконувати.
Постановка інтригуючих питань, що інтригують, які стимулюватимуть пошук відповідей на них, виконання на добровільній основі, некарання за невиконані завдання – ось лише деякі з варіантів осучаснення освітнього процесу.
Але чи готові вчителі, шкільні адміністрації до цього?
Як «виглядатимуть» порожні колонки з відсутніми записами домашніх завдань сторінок шкільних журналів, в тому числі електронних?
Чи не «розхолодить» це ще більше учнів, частина з яких і так не особливо поспішає «розігріватися»?
А можливо, це навпаки додасть нового поштовху та нової снаги?! Думаю, що варто спробувати!
Автор: Олег Фасоля, руководитель направления «Образование на местном и региональном уровнях» Шведско-украинской программы Polaris «Поддержка многоуровневого управления в Украине».
