Математика була моїм улюбленим предметом у школі, бо здавалася найпростішою. Нічого не треба запам’ятовувати – достатньо зрозуміти, і все працює.
Коли я навчався, щиро дивувався, чому для когось вона не така проста. З кожним роком я помічав: відстань між найуспішнішими учнями й тими, кому не виходить, лише зростає. Вчителька (а вона у нас була прекрасна) дедалі більше уваги приділяла тим, у кого виходить, і все менше – тим, у кого ні.
Чим більший розрив – тим складніше його скоротити. А в якийсь момент настає точка неповернення. Неповернення до математики в будь-якому її прояві.
Так формується математична тривожність. За нашими якісними й кількісними дослідженнями, вона є у 40–60% дітей. Вони буквально бояться сідати за математику. А потім – бояться застосовувати її в житті.
Я не вірю в гуманітаріїв і технарів, не вірю, що комусь неможливо щось пояснити і закохати в будь-яку науку. Не вірю, бо, як мінімум, цьому немає ніякого наукового підтвердження.
Стан математичної освіти в Україні наразі критичний.
12% дітей на доволі простому НМТ 2025 року не проходять поріг «склав». Це рівень «не знати, що таке четверта частина піци». Згідно з PISA 2022, 42% українських школярів не можуть застосувати математику в простих побутових задачах. А 5–6 правильних відповідей – це середній результат на НМТ 2025. Це трохи краще, ніж просто вгадувати.
Протягом трьох останніх міністрів освіти я намагався піднімати питання системних дій у сфері математичної освіти. Національні ініціативи, які запускалися (ВШО тощо), на жаль, не дали вимірюваного ефекту – ситуація лише погіршувалася.
Настав час це змінювати. Бо мені і моїй команді (с-левел якої, до речі, майже весь складається із фізиків і математиків) вже буквально болить і вже буквально страшно.
І починати треба з чесного дослідження: що саме йде не так. Ми його вже провели. Результати – непрості. Але в нас є певні рішення. І ми вже починаємо їх обговорення – в бізнес-колах, серед освітян і навіть із самими дітьми.
Цього року ми визначаємо математику і природничу освіту одним із ключових стратегічних пріоритетів EdEra на найближчі роки. Бо це не просто про формули. Це про мислення. Про рішення. Про конкурентоспроможність країни.
І це не справа лише школи. Не лише МОН. Не лише вчителів. Математична освіта, її якість і престиж – це комплексна система.
Батьки, школа, університети, бізнес, держава – всі мають роль. І змінити її можна тільки разом.
Тому звертаюся і до батьків, і до вчителів, і до тих, хто працює з людьми: чи помічаєте ви навколо себе математичну тривожність – у дітей, у співробітників, у собі?
І якщо так – на якому етапі, на вашу думку, система ламається?
У наступних постах розкрию деталі дослідження і шлях, який ми вже рік проходимо, щоб змінити ситуацію.
Автор: Илья Филипов, основатель и CEO студии онлайн-образования EdEra.
