Заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко, який відповідає за розвиток системи вищої освіти, оприлюднив коротке повідомлення про стан роботи з підготовки проєкту Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2026 році.
Микола Валерійович оголосив, що провів робочу нараду з учасниками громадського обговорення проєкту цього Порядку, на якій було обговорено «спільні рішення і принципові зміни».
На мою скромну думку, згадка про «спільні рішення» – це невеличка маніпуляція, оскільки компетенцію (повноваження) щодо формування та затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2026 році має лише центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, тобто Міністерство освіти і науки України.
Так, відповідно до пункту 1 статті 44 Закону України «Про вищу освіту», прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти.
Згідно припису пункту 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630 (з подальшими змінами), МОН у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Виходячи із змісту пункту 22 пункту 10 згаданого Положення, повноваження підписувати накази МОН має лише міністр освіти і науки.
Наприклад, Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році був затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 10.02.2025 № 168, а не «учасниками робочої наради» і не «учасниками громадського обговорення».
«Учасники громадського обговорення» – при всій нашій повазі до їхнього щирого бажання зробити умови прийому на навчання більш зрозумілими і більш справедливими – не мають жодних компетенцій (повноважень) ухвалювати якісь «спільні рішення», тобто затверджувати нормативно-правові акти, у тому числі і Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2026 році.
«Учасники громадського обговорення» можуть лише щось обговорювати, висловлювати власну думку, когось критикувати, вносити якісь пропозиції, а міністерство може ці пропозиції або врахувати, або ні. Тому твердження Миколи Валерійовича про обговорення якихось «спільних рішень» разом з «учасниками громадського обговорення» – це скоріше красивий вербальний оборот, і не більше.
Одначе сам факт проведення такої наради слід вітати. Адже на таких заходах небайдужі фахівці (у тому числі працівники закладів вищої освіти) можуть почути від перших керівників міністерства позиції щодо модернізації порядку і процедур прийому на навчання для здобуття вищої освіти. Можливо, ці небайдужі фахівці навіть змогли поставити високій посадовій особі якісь запитання та отримувати якісь відповіді, що для освітнього відомства є неабияким прогресом.
У своєму дописі Микола Трофименко стверджує: «На виконання доручення Президента України робимо вступ більш простим і зрозумілим для всіх учасників процесу: випускників і їхніх родин, дорослих вступників, приймальних комісій».
На мій погляд, це твердження – вже маніпуляція помітна, оскільки доручення Президента щодо полегшення вступу виконане, скажімо так, неналежно. Або, якщо говорити чесно і прямо – залишається змістовно невиконаним.
Спробуємо довести цю тезу на основі аналізу відомих фактів.
Спочатку слід нагадати обставини, причини і умови, через які Президент України Володимир Зеленський був змушений видати доручення про полегшення вступу.
У 2025 році процедура прийому на навчання для здобуття вищої освіти була, на думку багатьох вступників, вкрай заплутаною і штучно ускладненою.
Зокрема, в засобах масової інформації та соціальних мережах можна було прочитати багато повідомлень про невиправдане ускладнення тестових завдань на НМТ, збільшення кількості різноманітних бюрократичних процедур, скасування можливості оскарження результатів іспитів, надумані бар’єри в отриманні освітніх грантів (наприклад, здобувач або здобувачка втрачає право на грант у випадку відмови від бюджетного місця, навіть якщо демонструє високу успішність і вчиться на контракті за більш потрібною для держави спеціальністю).
Керівники приймальних комісій університетів нерідко скаржилися, що далеко не всі вступники встигають «вчасно поставити галочку», як це вимагають нормативні документи МОН – через що молоді громадяни просто не мають змогу вступити до університету і опиняються «за бортом» освітньої системи. Докладніше про це – тут.
Цікаво, що керівники освітньої системи протягом весни та літа 2025 року роздали купу «паркетних інтерв’ю», у яких журналісти ставили некритичні запитання, а посадові особи розказували байки про взірцеву освітню політику та взірцеву вступну кампанію.
Окремо і голосно (аби всі почули!) було проголошено, що уся критика, яка лунає на адресу керівників освітньої системи, у тому числі і на адресу Оксена Лісового, ґрунтується на фейках. Підтекст цієї вигадки очевидний: будь-який чесний освітянин, який критикує міністра – скоріш за все, якийсь агент (або можливо навіть шпигун), що продукує та розповсюджує жахливі фейки.
Але у серпні 2025 року Президент України Володимир Зеленський видав доручення спростити вступну кампанію. Глава держави заявив: «Перше – воєнний час, багато складнощів, всім дуже непросто, зокрема в контексті вступу до вищих навчальних закладів. Ми усі бачили, як було цим літом. Тому я доручив уряду спростити умови вступу до українських вишів. Була ідея, зокрема, щодо зимової вступної кампанії, щоб не доводилося чекати рік, якщо літом з якоїсь причини не вдалося пройти».
Занепокоєння Президента зрозуміти нескладно. У той час, як європейські країни спрощують доступ до вищої освіти, в Україні «видумуються» все нові і нові недолугі правила (читай: бар’єри), які заважають випускникам спокійно вступити до обраного університету.
Включимо звичайну логіку. Оскільки на найвищому рівні доручено спростити умови вступу до закладів вищої освіти – можна припустити, що наразі ці умови складні (або як мінімум складніші, аніж потрібно).
Іншими словами, з формальної точки зору, можна стверджувати, що Міністерство освіти і науки України протягом 2024–2025 років ухвалило хибні рішення, через які вступ до закладів вищої освіти став «складним». Президент України цілком логічно вимагає спростити процедуру вступу – тобто, зробити цю процедуру не складною, а зрозумілою і доступною.
Вочевидь, хибні рішення Міністерства освіти і науки, які призвели до необґрунтованого і недолугого ускладнення вступу до закладів вищої освіти – це явна помилка. Натомість за цю помилку перед громадянами (у тому числі вступниками) ніхто із представників так званої «освітньої команди», у тому числі і Оксен Лісовий, досі не вибачився. Навіть більше: ніхто із вищих керівників Міністерства освіти і науки – ані міністр, ані його заступник – навіть не визнали, що допустили помилку.
У своєму коротенькому дописі Микола Трофименко представив 6 тез, що буцімто доводять про спрощення процедури вступу у 2026 році.
Давайте детально проаналізуємо кожну тезу.
Заступник міністра пише: «1. Скорочуємо строки вступу до магістратури, щоб основний набір формувався до кінця серпня, а старт навчання відбувався з початку вересня. Український центр оцінювання якості освіти знайшов резерви в організації екзаменаційної кампанії: результати додаткової сесії ЄВІ та ЄФВВ заплановано отримати до 21 серпня (раніше – до 28 серпня). Це дає змогу синхронізувати вступні процеси та підвести основну хвилю зарахувань до 1 вересня і для бакалаврських програм, і для магістерських».
Скорочення строків вступу. Але від механічного скорочення строків процедура автоматично не полегшується. Образно кажучи, якщо раніше вступна кампанія тривала 60 днів, а зараз – лише 55, то чи можна це рішення вважати «полегшенням» порядку (процедури) вступу? На мій погляд – ні.
Привертає увагу твердження: «Це дає змогу синхронізувати вступні процеси...». Але така «синхронізація» – це «полегшення» не для конкретних вступників, а лише для самого міністерства та його підвідомчих установ.
Читаємо далі. Пан Трофименко пише: «2. Підтримуємо підхід із роботи алгоритму по пріоритетам контрактних заяв на магістратурі. Досвід із бакалаврами продемонстрував якісніший підхід вступників до подання заяв. Тож масштабуємо».
«Підтримуємо підхід...» – це чудова політична заява, але не реальне управлінське рішення, не «полегшення» вступу вже зараз. Ми всі колись, щось і когось підтримуємо, але цього занадто мало для того, аби відзвітуватися про змістовне (а не бутафорне) виконання доручення Президента.
Заступник міністра стверджує: «3. На запит закладів скорочуємо кількість заяв з 15 до 10. Минулого року сукупна кількість заяв від 11 до 15-ї становив менше 1%».
Отже, ця ініціатива – «на запит закладів». Тобто не для вступників.
Як ми всі знаємо, «середньостатистичний» вступник зацікавлений у тому, аби мати змогу подавати якомога більшу кількість заяв. Чим більше подано заяв – тим більше шансів вступити до закладу вищої освіти. Це проста математика.
Микола Валерійович пафосно констатує: «4. Нові стимули для талановитої молоді. Опрацьовуємо рішення, які дають додаткову мотивацію сильним вступникам обирати бажаний університет і заходити туди на бюджет за зрозумілими правилами. Один із інструментів, який зараз у роботі, – додаткові бали за особливі успіхи для учасників всеукраїнських турів учнівських інтелектуальних змагань».
«Опрацьовуємо рішення...», «один із інструментів, який зараз у роботі...» – ці фрази говорять про те, що жодних управлінських рішень станом на зараз ще не прийнято, а відтак – це просто чиїсь ідеї, ініціативи, фантазії, які можуть статися (колись), а можуть і не статися. Звісно, ми всі розуміємо, що не можна зарахувати чиїсь фантазії як сумлінне виконання доручення Президента.
Окрім того, пільгові умови вступу для переможців міжнародних та національних предметних олімпіад (конкурсів) були і раніше, і в пафосно описаній ініціативі жодної новизни немає.
Заступник міністра стверджує: «5. Зберігаємо баланс між великими університетами та регіональними центрами через відповідні регіональні коефіцієнти: їх традиційно плануємо оголосити на початку червня».
Тобто якесь рішення буде ухвалене аж у червні. Можливо, це рішення буде правильним. Можливо, не правильним. Але суспільству запропоновано зарахувати цю обіцянку як виконання доручення Президента. Це – банальне перекручення, бажання видати фантазії за дійсність.
Микола Трофименко продовжує пафосний звіт: «6. Зберігаємо всі можливості легшого вступу чи пріоритетного отримання бюджетного місця для пільгових категорій».
Ну і що? Пільгові категорії були і раніше. Також раніше були для цих категорій і «можливості легшого вступу», тобто пільги. Нині вони «зберігаються». У чому зміст здобутка? У чому саме полегшення? Абсолютно незрозуміло!
Зробимо проміжний висновок. Жодного змістовного (реального) рішення, спрямованого на сумлінне (а не бутафорне) виконання доручення Президента України, у проєкті Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2026 році – не представлено.
Мої опоненти можуть заперечити: наразі впроваджена ініціатива щодо так званого «зимового вступу» – окремі громадяни, які залишилися поза межами закладів вищої освіти, мають право вступити і навчатися вже зимою.
Насправді – і так, і не так. На сайті МОН написано, що експериментальний проєкт під назвою «Зимовий вступ» являє собою «підготовче відділення», за умовами якого «заклади вищої освіти відкриватимуть набір на 3–6-місячне навчання з підготовкою до НМТ. Обов’язковими є українська мова, математика та історія України, а також один вибірковий предмет (іноземна, природничі дисципліни або література) – по 90 аудиторних годин кожен. Навчання можливе в денному (аудиторному) та дистанційному форматах».
Треба, нарешті, сказати правду. «Зимовий вступ» – це просто курси, на яких громадян (майбутніх вступників) готують до вступних випробувань. Такі курси були завжди, навіть у радянські часи. Внаслідок вступу на цю програму громадяни не отримують доступ до вищої освіти автоматично. Громадяни, що навчаються на курсах, не є здобувачами вищої освіти, адже вони не зараховуються на навчання за бакалаврськими програмами. «Зимовий вступ» лише дає можливість краще підготуватися до вступних випробувань (екзаменів) під час ЗНО/НМТ.
«Зимовий вступ», таким чином, не є свідченням полегшення процедури вступу до закладів вищої освіти, оскільки сама процедура (яка починається в момент подання особою заяви про вступ на бакалаврську програму) залишилася незмінною.
«Зимовий вступ» у нинішньому вигляді – жодним чином не є свідченням повноцінного виконання доручення Президента, який чітко вимагає спрощення саме процедури вступу, а не банального запровадження курсів.
Отже, ключовий висновок.
Станом на зараз Міністерство освіти і науки України, міністр, його численні заступники не змогли представити суспільству жодного змістовного управлінського рішення, спрямованого на спрощення (полегшення) процедури вступу громадян (у першу чергу – випускників середніх шкіл) до закладів вищої освіти. А відтак – доручення Президента України залишається не виконаним. А можливо – і свідомо проігнорованим.
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергей Захарин, государственный секретарь Министерства образования и науки Украины (2021-2023), доктор экономических наук, профессор.
