Три великі містифікації в освіті, які працюють не так, як було задумано, і не так, як було прокомуніковано).
- Широкий конкурс і «бюджетне місце ходить за абітурієнтом».
Законодавець, коли вводив поняття широкого конкурсу, щиро хотів справедливо підтримати найкращих. Тобто щоб бюджетні місце одержували ті, хто набрав найбільшу кількість балів в країні. І щоб ці найкращі могли однозначно обрати свій університет.
На ділі воно так не працює. Бо максимальну кількість бюджетних місць все одно вручну для кожного університету поставляє МОН. Дивлячись при цьому на набір попередніх років.
Максимальна кількість бюджетних місць також світиться в ЄДЕБО. Ну і куди більше хочеться подати заяву – в універ, де 10 місць, чи де 50?
А це стимулює продовження трендів. Тобто великі університети продовжують зростати, маленькі універи не мають жодних шансів, яку б успішну медійну кампанію вони не робили. Університети, які вириваються з кризи, отримають нормальну кількість бюджетних місць, може, років через 5, або ніколи.
- Трирічний бакалаврат.
Парламентарі і МОН дуже хвалились синхронізацією наших програм з європейським простором. Бакалаврат за законом може бути від 180 до 240 кредитів (це потім на години переводиться). Це важливо. Бо для того щоб зробити програму подвійного диплому на бакалавраті з хорошим європейським універом, треба мати бакалаврат на 180 кредитів.
Закон-то є. Але в усіх державних стандартах бакалаврат не буває менше 240 кредитів. Тобто жодна європейська програма не може бути акредитована в Україні ні НАЗЯВО, ні світовими агенціями, бо має бути відповідність держстандарту.
- Підвищення зарплат викладачам.
З 1 січня цього року держава підняла зарплати викладачам. І навіть гроші в бюджеті для цього заклала. Але є одне але. У типовому університеті тільки 60 –70% викладачів одержують зарплату з держбюджету. Решта – з контрактів студентів. Мова про 40 –60 мільйонів на рік додатково.
Вартість контрактів для студентів, які вже вчаться, університети ніяк не підвищать. Отже, треба буде десь економити. А економити будуть, як торік університет Драгоманова, відправивши всіх на пару місяців в безоплатні відпустки або на простій. Якщо не буде механізму компенсації з держбюджету, звісно.
Ці три питання треба вирішувати. Усі університети про них знають, усі бачать у цьому великі проблеми і ризики. Але всі бояться сказати про слона, чи то трьох слонів у кімнаті.
Автор: Ксения Семенова, ректор государственного университета «Киевский авиационный институт».
