Чи замислювалися ми над тим, що штучний інтелект (ШІ), який позиціонується як нейтральний та об’єктивний інструмент, насправді може відтворювати найглибші людські упередження?
ШІ вчиться не у вакуумі – він навчається на реальних даних, створених суспільством протягом десятиліть. Усі ці дані містять відбитки соціальних конструкцій, культурних очікувань, історичних ролей та стереотипів. І якщо ми не втрутимося, то новітні алгоритми лише механічно продукуватимуть старі нерівності, вкладаючи їх у цифрову оболонку.
Саме цій темі була присвячена 32-га Міжнародна конференція жінок-лідерок «SHAPING THE FUTURE: WOMEN’S LEADERSHIP, AI & GENDER EQUALITY» – одна з найвпливовіших світових платформ, присвячених майбутньому технологій та розвитку жінок. Після п’ятирічної перерви її знову організували MASHAV, МЗС Ізраїлю та The Golda Meir Carmel International Training Center (MCTC), що вже понад 60 років формує світову політику жіночого лідерства. На запрошення посольства Ізраїлю у конференції взяла участь я як представниця України, яка стала голосом українського досвіду стійкості, цифровізації та розвитку STEM під час війни.
Учасниці з понад 30 країн протягом кількох днів обговорювали, як зробити штучний інтелект справді інклюзивним, як забезпечити лідерство жінок у цифровій економіці та як країни можуть спільно формувати майбутнє без дискримінації. Особливу увагу було приділено тому, що технології не можуть формуватися без участі самих жінок – інакше світ отримає рішення, які працюють лише для частини суспільства.
Проте ключовий виклик полягає в тому, що штучний інтелект не має наміру бути упередженим – але стає ним через людей.
Коли алгоритм аналізує мільярди текстів, зображень, статей, вакансій, рекламних оголошень, історій хвороб чи юридичних документів, він автоматично зчитує закономірності, які в нас є. А в цих закономірностях – десятки років нерівності. Саме тому системи ШІ часом «уявляють» лікаря чоловіком, а виховательку жінкою. Саме тому жінкам частіше показують рекламу «нижчеоплачуваних» вакансій. Саме тому алгоритми з розпізнавання облич точніше визначають світлошкірих чоловіків, ніж жінок чи представників інших рас.
Це не випадковість, а системна проблема, підтверджена багатьма дослідженнями. Так, Центр рівності, гендеру та лідерства Берклі Хааса проаналізував 133 алгоритмічні системи та з’ясував: майже 44% із них демонструють гендерні упередження, а 25% – одночасно гендерні та расові. І це стосується не лише лабораторних моделей, а й комерційних продуктів, які використовуються компаніями, державами й мільйонами людей. Показовою є історія турецької художниці Бейзи Догуч, яка працювала над романом та використовувала генеративний ШІ для візуалізацій. Незалежно від того, як вона описувала персонажів, алгоритм автоматично робив лікаря чоловіком, а медсестру – жінкою. Коли вона попросила пояснення, система відповіла, що «такі патерни найчастіше зустрічаються в навчальних даних». Це і є прямий доказ: штучний інтелект – дзеркало суспільства.
Ситуацію ускладнює те, що жінок у сфері штучного інтелекту – лише 30%, а в STEM – 28%. Це означає, що переважна більшість рішень створюється без їхнього голосу, без їхніх потреб, без їхнього досвіду. «Ми є в даних, але нас немає в коді» – одна з ключових фраз конференції. І вона точна. Ще більше посилює проблему цифровий розрив: у країнах з низьким рівнем доходу лише одна з п’яти жінок має доступ до інтернету. Це означає, що мільярди жіночих досвідів просто не потрапляють у датасети. А якщо нас не бачать моделі – нас немає в майбутніх рішеннях.
На тлі цифрової революції змінюється і структура ринку праці. За підрахунками Міжнародної організації праці ООН, автоматизація може замінити 41% «жіночих» робочих місць, що набагато більше, ніж 26% «чоловічих». Причина – у різному розподілі професійних сфер. Жінки частіше працюють у адміністративних, сервісних чи освітніх ролях, які швидше автоматизуються. Водночас дослідження Cloverpop показує, що команди з високим рівнем різноманіття ухвалюють точніші рішення у 87% випадків. Це означає, що присутність жінок – не питання етики, а питання ефективності, інноваційності та конкурентоспроможності.
Тож перед людством стоїть питання: що робити? Відповідь одна – змінити вихідний код суспільства. Жінки мають бути не лише користувачками, а й творчинями технологій. Потрібно розвивати цифрову освіту серед дівчат, розширювати доступ до STEM, створювати програми фінансової інклюзії, інвестицій та акселерації жіночих стартапів, залучати жінок до розробки ШІ-рішень, до технічних рад і до топменеджменту компаній. Важливо формувати інклюзивні дані – такі, які не відтворюють дискримінацію. Потрібно створювати безпечні цифрові простори – від захисту від онлайн-насильства до інструментів для здоров’я. Не менш важливо забезпечити біометричну цифрову ідентичність для жінок у регіонах, де доступ до документів або банківських послуг обмежений. І нарешті, системно збирати гендерно чутливі дані, на основі яких формуватиметься державна політика розвитку жіночого лідерства у технологіях.
Саме про ці виклики говорили учасниці панелі «Enhancing Gender Equality through Digital Technology» – «Посилення гендерної рівності через цифрові технології». Я представила світовій спільноті український досвід, унікальний тим, що формується у надзвичайно складних умовах повномасштабної війни. Попри обстріли, руйнування та постійні ризики, українська освітня система продовжує працювати. Сьогодні в Україні функціонують 12 300 шкіл, понад 700 закладів профтехосвіти, 740 коледжів та 390 університетів. Водночас 4 358 закладів освіти пошкоджено, а 400 – зруйновано повністю. Але освіта не зупинилася.
У школах та громадах відкрито десятки STEM-центрів, fab-lab лабораторій, хабів цифрової освіти, робототехнічних майстерень. За останні три роки кількість дівчат у STEM-програмах зросла більш ніж на 35%. У шкільних гуртках і проєктах ми спостерігаємо важливий тренд, чи навіть освітній феномен: понад 70% учасниць – дівчата. Вони створюють роботів, пишуть код, виграють олімпіади, проєктують «розумні теплиці», «розумні будинки», «екологічні сенсорні системи», керують командами на змаганнях. Це доводить: коли дівчатам дають цифрові інструменти, вони починають бачити себе архітекторками майбутнього, а не просто користувачками технологій.
Проте, незважаючи на високий рівень участі в навчальних програмах, жінок менше у стартапах, технологічних компаніях та керівництві. Бар’єр – не в навичках, а в самооцінці, що формується стереотипами. Програми, такі як «STEM is FEM», демонструють, що наставництво здатне радикально змінити траєкторію: понад половина учасниць після участі переосмислює своє професійне майбутнє та обирає технічні спеціальності. Це підтверджують і дослідження ПРООН: жінки не обирають технологічні професії не тому, що «не можуть», а тому, що довгі роки вважали, що «це не їхня сфера».
Україна активно створює цифрові рішення для освіти. Одним із найважливіших кроків стало створення національної освітньої платформи «Мрія» – єдиної цифрової екосистеми для вчителів, дітей та батьків. «Мрія» об’єднує онлайн-уроки, електронні щоденники та журнали, цифрові профілі, аналітичні панелі, інтерактивні інструменти для навчання та оцінювання. Вона підтримує безперервний освітній процес навіть тоді, коли школа фізично недоступна.
Разом з тим, завдяки співпраці з міжнародними партнерами з 2022 року українські школи вже отримали понад 274 000 цифрових пристроїв, а, зокрема, 6 500 девайсів передасть Фонд освітніх ініціатив спільно з Reusing IT до кінця 2025 року. Це не просто техніка – це можливість для учнів і учениць продовжувати навчання, навіть коли довкола небезпека.
Посилення гендерної рівності через цифрові технології – це не лише про доступ. Це про перетворення впевненості на спроможність, а спроможності – на лідерство. В Україні ця трансформація відбувається щодня – в школах, університетах, STEM-лабораторіях. Попри війну ми готуємо покоління дівчат, які будуть лідерками цифрового світу. І справді – коли жінки зростають у цифровій економіці, вони підносять свої громади, сім’ї та країни.
Україна сьогодні стала для багатьох країн символом нового типу технологічного лідерства – лідерства, що народжується в умовах кризи, але змінює світ набагато ширше, ніж власні кордони. Лідерство, яке базується на стійкості, гуманності й інноваціях.
У глобальному діалозі про гендерну рівність і ШІ Україна говорить не про загрози – а про можливості. Не про обмеження – а про розвиток. Не про вразливість – а про силу. І саме ця сила стає одним із найвпливовіших факторів, які формують нове цифрове майбутнє Європи та світу.
Надежда Омельченко, основатель Фонда образовательных инициатив, посол STEM, образовательный лидер.
