Я скажу свою думку щодо останніх освітніх подій коротко.
Не буде чи не має бути (на мою думку) протестів, про які говорять і пишуть експерти. Це не про освітянську спільноту.
Тим більше, що зараз усіх нас має терміново згуртувати небезпека, набагато більша за особисте. І навіть за професійне.
Буде «я до кінця навчального року». Уже цього літа ми бачили такий собі мейнстрім у соцмережах з заявою, ручкою та вимушено щасливими обличчями. Чому вимушено, пояснювати не буду.
Вдумайтесь. Справа не в скороченні кадрів. Попри зменшення кількості дітей, у країні тисячі вакансій. Стане більше, набагато. Професія не конкурентоспроможна. Крапка.
Це посилить головний біль директорів під назвою «ким замінити». Зараз він вийшов на рівень управлінь / департаментів (дайте нам учителя хімії, фізики, математики).
Це означає, що кадрову кризу відчули батьки. Тобто, заміняти ніким. Муніципальні доплати не вирішать проблему, бо є не всюди, та й розмір, хоч і є значним у межах бюджетів міст, для людини суттєво нічого не змінює.
Тому терміново потрібна якісна комунікація з практиками, залучення фахівців місцевого самоврядування (вибачте, колеги, саме місцеві знають, що у школах), розʼяснення і правки.
Швидко. Просто зараз.
Автор: Елена Буйневич, общественный деятель, психолог высшей категории.
