Чую дуже часто: «Пішов на бакалаврат (батьки наполягли, всі їдуть – і я пішов, так треба тощо…). Але на роботі /на курсах / на практиці / дізнався сам, і воно мені більше знадобилось / більше дізнався / почав заробляти».
Ви досі плутаєте ремісництво і вищу освіту. Це різне.
Так, вам повністю може бути достатньо для вашої мети курсів. І потім - прикладної практики. Це нормально.
Але бакалаврат тут ні до чого. Він не винен, що вам достатньо курсів для вашої реалізації.
Так, ви можете абсолютно бути реалізованим і почуватись прекрасно, займаючись UX, Frontend, Backend, Mobile, Game, Digital Marketing, Illustration etc. Дякувати обставинам, сучасність нам подарувала цілу низку нових типів ремісництва, з якими ви, як і з будь-яким іншим типом класичного ремісництва, завжди «свою копійку заробите».
Тому, коли ви чуєте, що людина не скористалась своїм бакалавратом «ніколи в житті», це не означає, що бакалаврат «поганий». Чомусь в такій ситуації звинувачують університети як інституцію. Це дитинство якесь.
Ремісництво і вища освіта – це різні речі, що мають різні цілі.
Вища освіта, особливо на бакалаврському рівні, не є першочерговою метою надати вам конкретний, вузький, готовий до негайного застосування на ринку праці набір навичок (це і є те, що ми називаємо «ремісництвом» або «професійною підготовкою»).
Мета бакалаврату (в ідеалі):
- Формування широкого світогляду та критичного мислення. Навчити аналізувати, ставити під сумнів, шукати глибинні зв'язки, працювати з великими обсягами інформації, вивчати методологію.
- Надання ґрунтовної теоретичної бази. Забезпечити фундамент знань, на якому можна будувати майбутні спеціалізації, дозволяючи легше адаптуватися до змін у галузі (які неминучі).
Мета курсів / практик / самоосвіти (сучасне ремісництво):
- Надати конкретний, актуальний, вузькоспеціалізований інструментарій («тулкіт») для швидкого початку роботи в обраній сфері (UX, Frontend, Digital Marketing тощо).
- Сконцентруватись на практичних навичках і поточному попиті ринку.
Проблема виникає, коли людина не розуміє цих відмінностей. І йде на бакалаврат, очікуючи отримати швидкий і прямий «квиток» на роботу з швидким доходом (тобто очікуючи отримати «ремісництво»), а потім розчаровується, що університет дав їй теорію, а не конкретні інструменти.
Ваш бакалаврат не «зайвий» і не «винен». Він просто був створений для іншої мети. І вона не співпала з вашою.
Вам для реалізації і заробітку потрібне було ремісництво (професійна підготовка), і ви його отримали іншим шляхом (курси / практика), який є більш прямим і ефективним для цієї конкретної мети. Це чудово.
Але звинувачувати університет за те, що він не став для вас курсами підвищення кваліфікації – це дійсно нерозумно. Це все одно, що звинувачувати кухаря за те, що він не створив франшизу мережі ресторанів швидкого харчування. Безглуздо.
Сьогодні людина має право обирати свій шлях реалізації: чи то через класичний академічний розвиток, чи то через швидке і якісне оволодіння ремеслом. Важливо лише не плутати їхні функції та не вимагати від однієї інституції виконання функцій іншої.
Ваші потреби і реальні цілі бажано оцінювати на початку цього шляху і не поводитись, як примхлива дитина. Університет – складний і високий рівень абстракції. Якщо це вам не потрібно, то він в цьому не винен.
Автор: Марьяна Калабухова, консультант по образованию и обучению PhD.
