Українська освіта сьогодні не на вершині світових рейтингів, але має помітний потенціал росту. Щоб піднятися вище, потрібні інвестиції, реформи та стратегія на міжнародну конкурентоспроможність, а також посилення іміджу країни як освітнього хабу.
Наші сильні сторони – це активний розвиток онлайн-освітніх форматів (дистанційне, гібридне навчання), які долають географічні бар’єри, а європейська інтеграція та адаптація до європейських стандартів якості підвищують конкурентоспроможність наших випускників.
Війна, хоч і жорстока, змушує шукати гнучкі та інноваційні підходи, що може пришвидшувати реформування.
Проте всі ці позитивні аспекти не вирішують фундаментального виклику воєнного часу.
Сьогоднішня мережа освіти України перебуває у доволі складному становищі. Війна вплинула не лише на демографічну ситуацію, а й на фінансову та організаційну спроможність закладів.
Кількість студентів зменшилася, освітні програми скорочуються, ЗВО об’єднують, а деякі опинилися під загрозою закриття. У таких умовах здатність освітньої мережі нормально функціонувати виглядає під великим питанням.
На жаль, нинішній вектор розвитку зводиться до «оптимізації мережі» – скорочення та закриття.
Я вважаю, що просто «латати дірки» і скорочувати мережу – це «марна справа». Настав час дивитися у перспективу.
Освіта має стати не просто «збереженим активом», а потужним фундаментом для післявоєнної відбудови. І ключова ідея тут – масштабне залучення іноземних студентів та фахівців.
Чому іноземні студенти – це інвестиція у відбудову?
Залучення студентів з-за кордону вирішує відразу три критичні проблеми:
- Збереження мережі закладів вищої освіти та кадрів, тобто замість того, щоб закривати кафедри та вивільняти викладачів, ми наповнюємо аудиторії.
- Економічний ефект, оскільки іноземні студенти привозять та залишають свої кошти в Україні (навчання, проживання, харчування, дозвілля), стимулюючи місцевий бізнес.
- Наповнення ринку праці, адже кваліфіковані випускники, які інтегруються у наше середовище, стають потенційними новими працівниками, яких так потребуватиме економіка відбудови.
Яким чином адаптувати освітню мережу? Щоб ця концепція запрацювала, нам потрібна чітка дорожня карта. Необхідно терміново впровадити такі кроки:
1. Уніфікація програм та англомовне викладання. Наші освітні програми мають стати гнучкішими, зрозумілими та привабливими для іноземців, тобто:
- масштабна оптимізація існуючих програм;
- значне розширення спектру викладання англійською мовою та іншими іноземними мовами;
- уніфікація освітніх стандартів по всій мережі.
2. Законодавчі зміни щодо працевлаштування. Навчання в Україні має бути економічно вигідним. Необхідно дозволити іноземним студентам офіційно працевлаштовуватися під час навчання та після його завершення, адже це ключова мотивація для них залишитися і працювати на нашу економіку.
3. Адаптаційні та мовні курси. Потрібно допомогти студентам інтегруватися, тобто запровадити якісні підготовчі мовні курси (українська, англійська) та розробити програми культурної й побутової адаптації для швидкого «входження» у життя в Україні.
4. Модернізація Українського державного центру міжнародної освіти Міністерства освіти і науки України, оскільки ця державна структура, яка займається залученням іноземців, повинна стати ядром координації – працювати із закладами освіти, консультувати студентів та співпрацювати з роботодавцями.
Варто розглянути механізм обов’язкового відпрацювання (або потужних стимулів для цього) в Україні протягом певного терміну після закінчення навчання. Це гарантує, що інвестиції в їхню освіту повернуться в економіку.
Новий підхід відкриває нові можливості, і це вже не просто адміністративні заходи, а нова філософія, яка перетворює нашу освіту на експортний продукт та ефективний інструмент економічної відбудови. Це шанс зберегти унікальний потенціал українських освітян і залучити нові ресурси та інтелектуальний капітал.
Нам потрібно відійти від логіки скорочень до логіки розвитку. Освіта має стати першою «цеглинкою» у фундаменті нашої нової, відновленої України.
Автор: Владимир Миколайко, проректор по международным связям и стратегическому развитию Уманского государственного педагогического университета имени Павла Тычины, доктор педагогических наук, профессор.
