Долучилася сьогодні до засідання Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, на якому розглядалося контрольне питання: «Про стан виконання Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми».
Виступила щодо двох проблем:
- неузгодженість законодавства може створити проблеми із захистом дітей від насильства та жорстокого поводження;
- педагоги також можуть залишитися без належних механізмів захисту.
Неузгодженість законодавства може створити проблеми із захистом дітей від насильства та жорстокого поводження
Хочу зауважити, що насильство та жорстоке поводження з дітьми, – це дуже широкі поняття, які можуть бути кваліфіковані як адміністративне правопорушення (домашнє насильство, насильство за ознакою статі, булінг), і як кримінальне правопорушення в кожному конкретному випадку, залежно від ситуації.
Якщо підстави для відкриття кримінального провадження відсутні, чи може насильство та жорстоке поводження з дітьми кваліфікуватися як булінг, адже в Кодексі про адміністративні правопорушення наявна відповідальність саме за булінг?
І чи притягнуть кривдника до відповідальності за свої дії? Адже визначення насильство як таке відсутнє в українському законодавстві.
А поняття жорстоке поводження з дитиною, визначене статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства», передбачає, що жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, насильства за ознакою статі, булінгу (цькування), мобінгу (цькування), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.
Наразі проєктом постанови КМУ «Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми», яка незабаром буде затверджена, передбачено, що у закладах, установах буде створена комісія з розгляду випадку насильства та жорстокого поводження з дитиною.
Але постає питання, що робити з комісією з розгляду випадку булінгу?
Що робити з наказом МОН від 28.12.2019 року № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»? Він має діяти чи його потрібно скасовувати?
Тому необхідно унормувати законодавство щодо захисту дітей, щоб діти не залишилися без захисту.
У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 9400 від 19.06.2023 «Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання та протидії насильству стосовно дітей», його можна доопрацювати.
Або розробляти новий законопроєкт, який врахує особливості захисту прав дітей у всіх сферах: освіти, культури, спорту тощо і передбачатиме відповідальність за насильство та жорстоке поводження з дитиною.
Педагоги також можуть залишитися без належних механізмів захисту
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» поняття булінгу є частиною поняття насильства. І в цьому законі воно визначено так: булінг (цькування) – психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків.
А в Кодексі України про адміністративні правопорушення поняття булінгу визначено так: булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
На виконання прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми» Міністерство соціальної політики розробило низку документів. На їх підставі кожен заклад, установа організація має розробити Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми й створити відповідну комісію.
Але це все може спричинити відсутність належних механізмів захисту педагогів у випадку їх цькування. Адже якщо педагог звернеться до керівника закладу освіти, він просто не розумітиме, як діяти. Бо на основі повідомлення чи заяви вчителя він не може скликати для захисту педагога комісію щодо жорстокого поводження з дитиною – підстави для цього відсутні.
Виникають логічні запитання, який алгоритм дій у випадку цькування вчителів?
Тому пропоную розглянути питання щодо внесення змін до Закону України «Про освіту» стосовно розробки Типового положення щодо захисту прав педагогічних працівників, яке може затвердити Кабінет Міністрів України. У цих політиках передбачити чіткі алгоритми дій у випадку порушення учнями правил поведінки (це може проявлятися й у вигляді неприйнятної поведінки щодо педагога). Також необхідно, щоб ця політика передбачала превентивну роботу закладу освіти у цьому напрямі та процедуру реагування.
За кордоном заклади освіти мають внутрішні політики щодо дій педагога, керівника закладу освіти у випадку порушення учнями правил поведінки.
Ми повинні мати правові механізми реагування щодо захисту вчителя, дотримання його прав та дотримання прав учнів.
Автор: Надежда Лещик, образовательный омбудсмен.
