Міністр освіти і науки визнав, що школярі після 11 класу виїжджають за кордон, але «не масово».
Я не знаю, що таке в уявленні пана Лісового «масово».
Усі хлопчики з класу моєї дитини – це масово чи ні?
Хтось уже виїхав, не чекаючи 11 класу, хтось на низькому старті, будуть вступати за кордоном.
Польські «роги і ратиці», тобто комерційні виші-одноденки, де заняття онлайн тричі на тиждень, озолотилися за рахунок наших дітей.
Пану міністру краще б не замилювати проблему, а надати чітку статистику щодо виїзду школярів та абітурієнтів, щоб ми самі визначилися, багато це чи мало.
І з усіх сил лобіювати скасування заборони на виїзд для 18-річок у той проміжок між віком мобілізації (18 років) і призовним віком (25 років).
Ніхто за межами України не розуміє, у чому тут логіка. Всередині України теж не розуміють.
Якщо чоловіка призивають у військо з 25 років, чому він у примусовому порядку робиться невиїзним з 18-ти? Єдиний наслідок такого рішення – масовий, я наполягаю на цьому, масовий(!) виїзд дітей 16-ти років, ще до постановки на військовий облік.
І сидять вони потім у цих шарашкіних «вишах» без можливості з'їздити додому, не бачать батьків (у значенні тат, матері їх провідують) роками, втрачають зв'язки з домом, повністю випадають з нашого мовного, культурного простору.
Скалічені долі, втрачена молодь і втрачений потенціал для України.
Автор: Тамара Гориха Зерня, писательница.
