Як я, директорка майбутнього ліцею «Київська гімназія східних мов №1», «прожила» новину про законопроєкт №13120 щодо формування мережі ліцеїв.
Коли я вперше прочитала проєкт Закону про вилучення початкової школи зі структури ліцеїв, у мені миттєво увімкнувся знайомий механізм: діяти. А точніше, емоційно реагувати, болісно захищати, йти в бій. Цей «внутрішній захисник гімназії» у мені добре натренований: за останні роки довелося вести чимало боїв, іноді без броні й без тилу.
Але цього разу я вчинила інакше.
Не виносила емоцію в публічний простір одразу.
Вирішила спершу уважно попрацювати з документами і прокомунікувати з тими, хто фахово «в темі».
Цей аналіз став для мене своєрідною сфокусованою бесідою із собою. І вона привела до важливого управлінського рішення: розглянути законопроєкт не загалом, а крізь призму мого конкретного закладу – Київської гімназії східних мов №1.
Що змінює законопроєкт №13120 конкретно для Київської гімназії східних мов №1?
- Вилучає можливість мати початкову школу в складі ліцею – навіть як виняток.
Для нас це критично. Це руйнує цілісну модель, де учні з 1 класу вивчають одну з семи східних мов за єдиною в Україні нетиповою освітньою програмою.
- Встановлює норму: мінімум 24 учні в профільному класі. У реаліях війни це загрожує перетворитися на ліцеї «тільки для дівчат» – чорний гумор, але гірка правда в умовах війни.
- Вимагає наявність 12 груп за трьома профілями у старшій школі. Звучить оптимістично. Але в теперішніх умовах це може бути складно здійснити.
- Позбавляє державного фінансування ті заклади, які не відповідатимуть вимогам.
- У разі неподання плану формування мережі – рішення ухвалює Кабмін без згоди громади.
Ризики для системи, і для нас зокрема:
- Розрив тяглості освітніх комплексів, де дитина навчається з 1 по 11 клас.
- Втрата наступності, особливо в унікальних моделях, як наша.
- Формальна профілізація або її відсутність – ілюзія вибору без справжнього вибору.
- Нереалістичні вимоги до наповнюваності у період війни, міграції й освітніх втрат.
- Централізація рішень – у суперечності з децентралізацією та автономією освіти.
Що мене зупинило від гнівного посту?
Я звузила масштаб цієї пропозиції до одного закладу. І поставила собі запитання: «Що саме ми можемо зробити як гімназія, щоб зберегти свою унікальну модель навчання?» Чи існує правове поле, яке дає шанс не ламати, а адаптувати?
Відповідь є.
У правовій площині можливість зберегти початкову школу в структурі ліцею існує, через окреме розпорядження Кабінету Міністрів, якщо йдеться про особливий статус або унікальну освітню місію.
Моя стратегія зараз – не емоційна. Вона раціональна:
- Проаналізувати відповідність нашого закладу новим вимогам.
- Підготувати індивідуальний план трансформації, без втрати спеціалізації.
- Сформувати юридичні підстави для збереження початкової школи.
- Об’єднатися з тими керівниками, які також опинились у зоні ризику.
- Вийти на рівень пропозицій до Комітету ВР, Асоціації керівників, МОН.
Пропозиції, які варто врахувати при доопрацюванні законопроєкту:
- Перехідний період для громад, які потребують адаптації.
- Виняток для збереження початкової школи в ліцеї за розпорядженням КМУ.
- Зниження мінімальної наповнюваності класів до 18 учнів.
- Гнучке трактування «одиниці профільності» як навчальної групи, а не лише класу.
- Фінансова підтримка для закладів освіти у процесі трансформації.
На сьогодні я вже маю зворотний зв’язок від одного з авторів законопроєкту, народного депутата України. І він звучить обнадійливо для нашого ліцею «Київська гімназія східних мов № 1». Проговорили «больові точки».
Це означає, що професійна розмова – відкрита.
Потрібно лише тримати фокус, говорити фахово і не мовчати.
Вірю, що доля такого унікального закладу, як ліцей «Київська гімназія східних мов № 1», має бути спільною відповідальністю, і для команди гімназії, і для засновника, і для органів управління освіти міста Києва. Адже ми не просто виняток із правил, ми – виняткова цінність у час, коли освітній простір дедалі більше уніфікується.
P.S. Я дуже хочу почути думки інших керівників. Можливо, саме зараз наш час не просто підтримувати одне одного, а разом сформувати конструктивну позицію. Бо закон ще в дорозі.
І ми ще можемо вплинути.
Автор: Оксана Проскура, директор Киевской гимназии восточных языков.
