Несподіваний експеримент було проведено у Британії.
Директор школи садить батьків навпроти себе і говорить:
– Вам пощастило. У нас чудовий математик! Він так здорово вивчить вашу дитину квадратним рівнянням та тангенсам!.... А хімічка – сама досконалість! – чудово пояснює реакції взаємодії кислот та лугів…
А фізик – просто геній! Він знає все про електромагнітну індукцію, і ваша дитина знатиме про неї не гірше Ейнштейна!
І після паузи питає: «Скільки ви готові заплатити за цю індукцію?»
Батьки ненадовго замислюються, щоб не потрапити в халепу, і відверто кажуть: «Ніскільки».
– Зрозуміло, – реагує директор і продовжує:
– А якщо, скажімо, у нашій школі ваша дитина матиме потрібні зв'язки…, зароблятиме в майбутньому вдвічі більше тих, хто у нас не навчався…, і у вас також буде багато особистого вільного часу…, не обтяженого домашніми завданнями, причому всі дванадцять років... А ще, крім того, вона буде знати і про рівняння, і про луги, і про індукцію, про генетику та інформатику, буде здоровий, ерудований, товариський і привітний? Чи це вам не важливо та не потрібно?
Батьки починають дивитися на нього з зростаючим інтересом, і після нетривалої паузи, переглянувшись, несподівано вимовляють: «Де у вас каса? Ми йдемо платити! Це саме те, що нам потрібне».
Це називається психологія доповненої реальності, поведінкова економіка, приховані бажання та цілі, які ґрунтуються на тому, що люди приймають рішення, виходячи із зовсім інших пріоритетів, ніж загальноприйнято!
А зовсім не з тих, про які багато хто нещиро пише, потопаючи в безплідних дискусіях про предмети, уроки, навантаження, оцінки, ціни, тести та інші другорядні цінності.
Значить, варто лише змінити порядок смислів та пріоритетів, як виникає зовсім інша реальність!
Хоча така логіка, звичайно, іноді ріже слух.
А може, вже й не ріже.
Автор: Владимир Спиваковский, президент корпорации «Гранд».
