Напередодні Дня Незалежності України у відкритому доступі на вебсайті Інституту славістики польської Академії наук стала доступна робота ад’юнкта цієї наукової установи – «Багатомовність воєнних мігрантів з України в Польщі» Павла Левчука, що стала справжнім науковим подарунком соціолінгвістичній спільноті.
Автор пропонує новаторське дослідження мовних викликів, із якими стикаються українські мігранти в Польщі після російського вторгнення у 2022 році.
Те, що вирізняє цю книгу, – акцент на особистих та емоційних аспектах використання мови, тобто детально описаний досвід понад 1500 українських мігрантів демонструє, як війна змусила багатьох українців переосмислити та переоцінити свій мовний репертуар.
Зміна мовного ставлення – усвідомлена відмова від використання російської мови, емоційно вмотивований мовний вибір та контроль мовленнєвої поведінки – не просто мовна тенденція, це глибока, а почасти й досить болюча, заява про непокору.
Ця книга висвітлює справжні емоції, що стоять за цими мовними виборами, підкреслюючи, як мова може служити не лише інструментом спілкування, але й бути символічним проявом опору окупантам.
Наукова розповідь автора пронизана голосами тих, хто змушений знаходити орієнтири у складностях багатомовної ситуації власного життя під тиском соціально-політичних обставин і багаторічних мовленнєвих практик.
«Багатомовність воєнних мігрантів з України в Польщі» пропонує читачам унікальне тло мовного життя українців у складний період історії, у часи безпрецедентних потрясінь.
Новий погляд на «мовне питання» в умовах кризи
Попри емоційність ситуації зміни мовленнєвої поведінки, що зумовлена насамперед травматичним досвідом війни, робота Павла Левчука є взірцем наукової обʼєктивності, по-перше, через ретельне та ґрунтовне документування фактів, засвідчене самими респондентами, а, по-друге, через коректне до соціального контексту застосування наукових понять.
Для українських читачів ця соціолінгвістична робота, крім того, що є надважливим ресурсом для розуміння багатомовності, буде цікава й тим, автор аналізує мовну ситуацію у середовищі українських мігрантів крізь призму лінгвістичних концепцій, які з різних причин не були широко застосовані в українському мовознавстві.
Підхід дослідника приємно вражає своєю об’єктивністю, адже він свідомо уникає пасток пропаганди та надмірних емоцій, які так часто супроводжують обговорення сумнозвісного «мовного питання».
Українське мовознавство загалом, і соціолінгвістична галузь зокрема, потребують чітких орієнтирів на європейську і світову лінгвістику у питанні застосування стандартних підходів та загальноприйнятої термінологічної основи до українських реалій. Лише такий підхід уможливить коректну кваліфікацію як проблемних моментів, так і перспектив їхнього розв’язання.
Багатомовність як динамічне та залежне від контексту явище, функційно перша мова на противагу емоційному та політично заангажованому поняттю «рідної», зміна мови, емоційне ставлення до мови – і ще багато інших понять і концептів вибудовують міцну основу для розуміння складного мовного ландшафту українських мігрантів у Польщі.
Робота Павла Левчука є доступною для широкої аудиторії, що робить її актуальною не лише для академічних кіл, але й для кожного, хто цікавиться перетином мови, міграції та ідентичності. Обговорення таких понять, як мовний страх і мотивація до вивчення мови серед мігрантів у Польщі, є особливо важливим, оскільки пропонує гуманізований погляд на часто складний процес опанування нової мови / мов у чужій країні.
«Багатомовність воєнних мігрантів з України в Польщі» – прекрасне нагадування про те, що мова є значно більшим і глобальнішим питанням, ніж просто засіб спілкування. Тож, шановні читачі, котрі небайдужі до мовних перипетій нашого сьогодення, щиро рекомендую приділити час і дізнатися, як говорять українські мігранти, адже ця книжка про стійку силу мови, що може і обʼєднувати, і розділяти у часи криз і потрясінь.
Автор: Ольга Шевчук-Клюжева, кандидат филологических наук, социолингвистка.
