На минулому тижні на сайті Освіта.ua було оприлюднено Консолідований рейтинг вишів України 2024 року.
Традиційно для укладання консолідованого рейтингу закладів вищої освіти використано відомі рейтинги університетів країни: «Топ-200 Україна», «Scopus» та «Бал НМТ на контракт», кожен з яких використовує власні критерії оцінювання. Докладніше про це – тут.
Одначе, на мою думку, слід взяти до уваги кілька аспектів.
Перше. Експертна спільнота неодноразово виказувала серйозні методологічні зауваження до побудови різноманітних рейтингів. Зокрема, автор цих рядків звертав увагу на деякі «методологічні застороги» під час складання рейтингу ТОП-200.
На жаль, жодних притомних пояснень (відповідей) на ці зауваження і пропозиції від укладачів ми не отримали.
Друге. Слід взяти до уваги, що і автори консолідованого рейтингу, і автори рейтингу ТОП-200 беруть до уваги показники «Scopus». Таким чином уможливлюється ефект «подвійного врахування», коли один і той же результат (у вигляді «проміжного» рейтингу) береться до уваги фактично двічі.
Третє. Укладачі консолідованого рейтингу фактично прирівнюють значення трьох різніх рейтингів. Умовно кажучи, і «Топ-200 Україна», і «Scopus» та і «Бал НМТ на контракт» мають однакову «питому вагу» при обрахуванні підсумкового результату.
Не переконаний, що це правильно, адже для побудови рейтингу «Топ-200 Україна» береться до уваги кілька десятків показників, а для побудови інших проміжних рейтингів – лише один. Отже, можна мати два відносно непоганих показника («Scopus» та і «Бал НМТ на контракт») і автоматично мати відносно непогану позицію в консолідованому рейтингу.
Четверте. Значна кількість показників, які беруться до уваги, насправді дуже опосередковано впливають на якість та ефективність роботи університету, зокрема – на якість освіти, до якої мають доступ здобувачі.
Приміром, у рейтингу «Scopus» кращі позиції займають ті заклади, які мають великий масштаб, а не ті, які організували продуктивну наукову роботу. (Це тема окремої серйозної розмови).
П’яте. Викликають обґрунтоване занепокоєння і джерела отримання відповідної первинної інформації. Окремі «вхідні дані», і це не секрет, нерідко не підтверджуються об’єктивними документами.
Одначе, не дивлячись на низку різноманітних засторог і зауважень (а без них не минається жодна потужна справа), дані консолідованого рейтингу можуть бути джерелом важливої інформації про ключові тенденції розвитку вищої освіти взагалі та окремих закладів вищої освіти зокрема.
Консолідований рейтинг розрахований методом «суми місць» (це один із багатьох методів рейтингових оцінок). Кожному закладу вищої освіти присвоєно бал, що дорівнює сумі його місць у рейтингах «ТОП-200 Україна», «Scopus» і «Бал НМТ на контракт». Чим нижчий «підсумковий бал», який визначається як сума місць у проміжних рейтингах – тим вище місце займає заклад у консолідованому рейтингу.
Цілком природно, що у цих «перегонах» переможцями традиційно стають найбільші класичні університети, оскільки їхній розмір дозволяє досягати значних абсолютних показників. Чим більший масштаб університету – тим більший «валовий обсяг» його продукції, а відтак – тим більше у нього шансів потрапити на провідні позиції.
Не стали винятком і результати консолідованого рейтингу 2024 року. Перші позиції традиційно займають найбільші заклади вищої освіти – Київський національний університет ім. Шевченка, Львівський національний університет ім. Франка, Національний університет «Львівська політехніка», Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Сікорського», Харківський національний університет ім. Каразіна.
Що кинулося в очі?
Лідер консолідованого рейтингу – Київський національний університет ім. Шевченка – як і в минулому році, посів першу сходинку лише в одному «проміжному» рейтингу – «Scopus». Для розрахунку цього рейтингу враховано показник, який за своєю природою є абсолютним – тобто враховує масштаб, а не ефективність.
Перше місце в рейтингу «ТОП-200 Україна» посідає Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Сікорського» (4-те місце в консолідованому рейтингу).
Перше місце в рейтингу «Бал НМТ на контракт» посідає Український католицький університет (62-ге місце в консолідованому рейтингу).
На верхніх двадцяти сходинках рейтингу представлені заклади як з найбільших міст (Київ, Львів, Харків, Одеса, Дніпро), так і з невеличких (Івано-Франківськ, Ужгород, Луцьк, Тернопіль, Суми). Це позитивна тенденція, оскільки вона підтверджує, що якісну освіту можна здобувати і в «звичайних» обласних центрах.
Хочеться особливо звернути увагу, що надзвичайно високе 7-ме місце посів Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (ректор – Ігор Цепенда), 11-те місце – Ужгородський національний університет (ректор – Володимир Смоланка), 14-те місце – Західноукраїнський національний університет (ректор – Оксана Десятнюк). Ці заклади вищої освіти працюють у невеличких містах, але досягли значних успіхів. І причина не лише в тому, що абітурієнти із східних регіонів частіше подають документи в університети, що розташовані у західних регіонах.
Як і в минулому році, у верхній частині рейтингової таблиці (місця 1–34) представлені лише заклади державної форми власності.
Найкращий заклад вищої освіти приватної форми власності – Міжрегіональна академія управління персоналом (президент академії – Ростислав Щокін) – посідає 35-те місце в консолідованому рейтингу 2024 року.
Ми проаналізували зміну рейтингових місць закладів вищої освіти у 2024 році порівняно з попереднім роком.
Найбільшу позитивну динаміку продемонстрував Національний медичний університет імені О.О. Богомольця: у 2023 році заклад посів 12-те місце, а у 2024 – вже 8-ме.
Найгіршу динаміку продемонстрував Національний авіаційний університет – з 13-го місця у 2023 році заклад перемістився на 19–20 місце.
Боюся помилитися, але зроблю сміливе припущення, що погіршення результатів діяльності Національного авіаційного університету є явищем цілком очікуваним.
Як відомо, уряд України підтримав позицію щодо реорганізації Національного авіаційного університету (код згідно з ЄДРПОУ 01132330) шляхом поділу його на державний університет «Київський авіаційний інститут» та Українську державну льотну академію з віднесенням їх до сфери управління Міністерства освіти і науки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2023 р. № 921-р, пункт 1).
З дня ухвалення розпорядження минуло вже дев’ять місяців. Громадськість не чула ані про державний університет «Київський авіаційний інститут», ані про Українську державну льотну академію.
Окремі люди стверджують, що «історія про реорганізацію» була придумана купкою ділків виключно для того, аби прибрати з посади попереднього ректора і якомога швидше «правильно приватизувати» найбільш ліквідне університетське майно.
Не хочеться вірити, що ця версія є правдивою. Але події, що відбуваються, дають все більше і більше приводів для сумних роздумів.
В. о. ректора НАУ Ксенія Семенова встигла роздати багато інтерв’ю, у яких наведено чимало різноманітних «страшилок» – про «посіпак Табачника», про «злочинне угрупування», про «розкрадання обладнання» тощо. В одному інтерв’ю весело повідомляється про те, що вдалося «переманити» якогось викладача з КНУ до НАУ. Не думаю, що медійна активність такого штибу примножує авторитет університету в очах освітньої спільноти та потенційних абітурієнтів.
Автори консолідованого рейтингу 2024 року також за традицією розрахували та оприлюднили «тематичні рейтинги» – у залежності від спеціалізації закладів та окремо – географічного розташування.
Друге місце в рейтингу аграрних закладів посідає Державний біотехнологічний університет (м. Харків), третє – Сумський національний аграрний університет. Вважаю, що ці результати цілком об’єктивно відображають реальні тенденції у сфері аграрної освіти.
А от Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького змістився з 2-го місця у 2023 році на 4-те місце у 2024 р. Скоріш за все, це пов’язане із зміною керівництва закладу та недолугими «управлінськими маневрами» представника засновника.
А от п’яте місце Білоцерківського національного аграрного університету слід розцінити як успіх, беручи до уваги непросту конкурентну ситуацію, у якій працює цей заклад.
У групі педагогічних закладів знову – вже другий рік поспіль – приємно вразили Тернопільський національний педагогічний університет ім. Гнатюка (перше місце) та Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (третє місце).
Український державний університет ім. Драгоманова у групі педагогічних закладів займає занадто скромне 5-те місце, що може вказувати на наявність в роботі закладу серйозних проблем.
Наостанок – кілька професорських роздумів.
Система вищої освіти переживає непрості часи. Університетські колективи переживають нові і нові випробування. Інколи ці випробування, що створюються штучно, виходять за межі здорового глузду.
На мій погляд, керівник університету (ректор, що обраний колективом) має в першу чергу думати про забезпечення якості вищої освіти. Йдеться, зокрема, про створення умов (у першу чергу – економічних), за яких заклад вищої освіти матиме реальну можливість надавати якісні освітні послуги з урахуванням потреб суспільства, національного господарства, роботодавців і здобувачів освіти.
Забезпечення якості вищої освіти – це освітні технології, мультимедійне обладнання, міжнародна академічна мобільність, стажування у кращих університетах світу, робота у кращих лабораторіях, взаємодія з роботодавцями, мотивовані викладачі, цифрова грамотність, змістовні тренінги, доступ до наукових видань, регулярне відвідування наукових конференцій, креативний простір, а також багато-багато іншого.
Натомість сучасні ректори мають думати про багато «побічних питань». У тому числі – аби через свавільні рішення не було проведено підкилимну «оптимізацію» (яка на практиці означає ліквідацію закладу вищої освіти).
Протягом 2020–2022 років було ухвалено кілька важливих документів, спрямованих на підтримку розвитку сфери вищої освіти, зміцнення університетського потенціалу та подальшого впровадження принципів академічної автономії. Слід згадати, зокрема, Указ Президента України від 03.06.2020 № 210/2020 «Про вдосконалення вищої освіти в Україні» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 286-р «Про схвалення Стратегії розвитку вищої освіти України на 2022-2032 роки».
Але нинішнє керівництво Міністерства освіти і науки України й досі не прозвітувало – як виконуються ці документи?
Приміром, у Стратегії розвитку вищої освіти України на 2022–2032 роки жодної згадки немає про ліквідацію університетів, хоча насправді ми бачимо наполегливі спроби це робити.
Буде дуже правильно, якщо вищий орган управління освітою нарешті займеться виконанням вже раніше ухвалених рішень (які, до речі, залишаються чинними), а не продукуванням нескінченних «візій», «бачень», «дизайн-проєктів» та «оптимізацій».
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергей Захарин, государственный секретарь Министерства образования и науки Украины (2021-2023), доктор экономических наук, профессор.
