Прочитав новину про санкції за використання Chat GPT і зажурився.
«Чому? – запитаєте ви. – Адже використання ШІ в освіті – це те ж саме, що і плагіат. Неприпустимо. Погано. Недоброчесно».
Давайте розбиратися.
Колись дуже-дуже давно, ще до шумерів, крито-мінойської цивілізації та стародавніх єгиптян, не було писемності, і всі знання передавалися з вуст в уста. Тому єдиним джерелом знань була людина.
З приходом писемності знання стали викладали на папірусах, глиняних дощечках тощо і зберігати в бібліотеках. Тож джерелом знань стає саме вона.
Після приходу доби християнства джерелом знань стає монастир та християнська церква. А провідником – монах. Знання доступні лиш обраним.
Привіт, Умберто Еко.
Далі, з добою Відродження та книгодрукарства, монополія на знання зникає і обмежується лише грамотністю населення.
Модерн приніс нам всебічну грамотність та обізнаність. Знання можна отримати в школі. Книги купити. Проте деякі речі все одно важкодоступні.
Коли я був студентом, прийшла доба інтернету. Гугл став основним джерелом інформації. Будь-якої. При цьому розумні професори на лекціях казали, що Гугл – то від лукавого, і тру студент має сидіти в бібліотеці. Писати там курсові. Готуватися до іспитів.
Ага, ми так і робили. Звісно. Не знаю серед свого оточення нікого, хто реально щось корисне робив у бібліотеці під час навчання. Хіба що компʼютером з Гуглом там користувався.
Тепер у нас є Chat GPT. Діти роблять за його допомогою домашні завдання, це так. І ми це бачимо. Правда.
Так само, як і ми шукали інформацію не в бібліотеці, а в Гуглі.
Бо зручна і доступна технологія – це прогрес, який неможливо зупинити. З яким не можна боротися. Битву з яким не виграти.
І замість того, щоб навчитися застосовувати ШІ в навчанні, ми все ж обираємо битву з вітряками.
Хочу наголосити: ця битва буде програна з розгромним рахунком на користь ШІ.
Чому?
Бо інше не має жодного практичного сенсу.
Вміння писати роботи за допомогою бібліотеки не потрібне в реальному, дорослому житті. Бо для пошуку інформації книжки не використовує 99% населення. Виключення може бути хіба що в певних дуже вузьких сферах.
Так само вирізування базових завдань дуже скоро перейде виключно до ШІ. Та вже переходить. Наші дизайнери вже більше року як використовують Midjourney для генерації концепт-артів, а потім редагують їх.
Контент-мейкери створюють завдання за допомогою ШІ, надаючи необхідний контекст
Ба більше, ми взагалі працюємо над автоматичною генерацією будь-якого навчального контента через нейромережу, бо саме за цим майбутнє.
І я не впевнений, що протягом пари років Гугл взагалі залишиться як основне джерело пошуку інформації. Думаю, що нейромережі його замінять.
Тож, замість того щоб подумати, як саме використовувати ШІ в освіті, ми намагаємося його заборонити. Але ж ми розуміємо, що це така саме заборона, як і багато інших подібних у нашій країні: на папері є, але насправді чхати на нею всі будуть, бо вона абсурдна.
Українці мають гарний нюх на заборони такого типу.
Знаю, що багато колег з прогресивної освіти навпаки інтегрують ШІ в свої програми. Кажуть дітям робити завдання саме з ШІ, бо важливо навчити дитини користуватися їм, щоб бути конкурентоспроможним.
Те ж саме робимо і ми в дистанційній школі Unicorn School.
Саме про це говорили всі, хто міг, на Viva Technology цього року.
Тобто треба не грати в гру Don’t look up, не помічаючи очевидне, а навпаки, дивитися вперед і змінювати формат освіти, підлаштовуючи його під нові реалії:
- створи презентацію про полімери за допомогою ШІ;
- напиши чат-бот з Chat GPT;
- розроби економіко-математичну модель.
Будь-яке складне завдання може бути легшим.
Більше того, можна навіть підвищити складність та компетентність.
Бо це вимагається від сучасної людини.
І до цього її має готувати освіта.
І саме це і буде. Чи хоче хтось цього, чи ні.
Автор: Владимир Страшко, СЕО Unicorn School, PhD in Economics, ментор и член Этического комитета Международного бизнес-сообщества Board.
