Українці скаржаться на «узурпацію» влади, але коли постає питання, де треба проявити очевидну ініціативу, то відразу потрібно чекати вказівки «згори».
Рекомендації від МОН щодо необхідності змін в навчальному році – один із прикладів, що в нас багато лицемірства, мало відповідальності та відсутність ініціативності на місцях.
У час війни для освіти великою проблемою постають повітряні тривоги, які руйнують структуру навчання, про що не написав / сказав хіба лінивий.
Ми говоримо про великі провали в знаннях через випадання уроків та онлайн освіту. Здавалося, що проблему треба якось вирішувати, і про бажання це робити публічно багато хто говорить.
Ну от є літні канікули, які навіть без війни дуже шкодили освіті через свої великі розміри. І є можливість надолужити навчання за рахунок частини літніх канікул.
І заразом зекономити частину ресурсів взимку, зробивши навпаки більшими канікули в прохолодну пору року, коли і світловий день менший, і на опалення багато витрачається.
Якщо запропонувати скоротити літні канікули до 6 тижнів, то яку реакцію ми отримаємо від суспільства?
Чи взяла якась місцева влада на себе таку ініціативу із зміни структури навчального року, адже ніхто не забороняє це робити на місцях без наказу / рекомендацій від МОН?
От після відповідей на ці питання ми «зрозуміємо», що провали в знаннях учнів не так то й цікавлять більшість, бо, як виявиться, і провалів в навчанні немає, і «жарко гірше ніж холодно», і відпочинок краще, ніж урок тощо.
Тому-то місцева влада чекатиме «погану» владу у особі МОН – і далі зробить, як вони рекомендують.
Або буде боротьба за те, щоб сподобатися простому народу, для якого літні канікули – це як частина культури, яка тягнеться ще з часу, коли треба було працювати в колгоспі та вдома по господарству.
Автор: Леся Хлыпавка, учитель истории г. Черкассы, соавтор программ по истории.
