8 листопада 2023 року Верховна Рада України ухвалила за основу проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки наукової роботи в закладах вищої освіти» (законопроєкт 9600).
Цей документ, який є результатом спільної роботи Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій та Міністерства освіти і науки, має на меті відповісти одразу на декілька викликів.
По-перше, це один з «євроінтеграційних» законопроєктів, функція якого – виконання зобов’язань, передбачених статтею 431 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом щодо реформування та модернізації системи вищої освіти, зближення у межах Болонського процесу, підвищення рівня якості вищої освіти та розширення можливостей закладів вищої освіти.
По-друге, чи не найважливіше, що цим законопроєктом ми наближаємо навантаження наших науково-педагогічних працівників до рівня колег в європейському просторі вищої освіти.
Зараз законопроєкт 9600 готується до другого читання. 1 лютого його нову редакцію розглядатиме Комітет з питань освіти, науки та інновацій.
Протягом трьох місяців секретаріат комітету разом із директоратом вищої освіти міністерства збирали й опрацьовували зауваження й поправки депутатів, побажання й думки експертів щодо цього документа.
Ми дякуємо за слушні зауваження представникам освітянської спільноти – експертам, аналітикам, юристам – дуже багато зауважень узято до уваги.
Ми бачимо певні побоювання з боку науково-педагогічних працівників, а також керівників закладів вищої освіти. У цій статті я хочу дати відповідь на найпоширеніші запитання щодо законопроєкту 9600 і пояснити, чому саме зміни в ролі та навантаженні викладачів необхідні на цьому етапі трансформації системи вищої освіти.
1. Концепція педагогічного працівника. Одна з найбільших нісенітниць, яку ми почули під час публічного обговорення законопроєкту 9600, – це те, що МОН нібито встановлює «норму» для виконання наукової роботи, а хто її не виконає, буде переведений з науково-педагогічних працівників (НПП) у педагогічні.
Педагогічний працівник – це не викладач «другого сорту» і не «недонауковець». Це фахівець-практик! Уявіть собі медичний університет, а поруч лікарню, у якій працює прекрасний лікар із величезними практичними надбаннями. Вчитися в такого фахівця, який щодня працює «в полі», надзвичайно корисно для студентів. Медуніверситет хоче запросити його викладати, але за чинними нормами його можуть узяти на роботу лише як НПП і тому формально зобов’язаний займатися, крім викладання, ще й наукою. Але йому нема коли займатися наукою, він – лікар-практик! Невже він нам не потрібний в аудиторії? Це риторичне запитання.
Концепція педагогічного працівника запроваджена для того, щоб дати студентам доступ до фахівців-практиків з їхнім досвідом, уміннями і школою. У законопроєкті передбачено, що до 30% освітньої програми можуть здійснювати саме педагогічні працівники.
Я продовжую дотримуватися думки, що такий розподіл посад у ЗВО сприятиме розвитку реальної науки в університетах й усуне псевдонауку. Справді, певна кількість сьогоднішніх НПП можуть стати педагогічними працівниками.
Крім вищезгаданих практиків, це ще може стосуватися деяких (не всіх!) викладачів іноземної мови, фізкультури чи навіть профільних співробітників кафедр (зокрема – доцентів і професорів), які прагнуть присвятити себе саме викладацькій роботі, без наукового навантаження.
У нас в університетах працюють й освітяни, які не мають бажання займатися дослідженнями, але є прекрасними викладачами. Ми маємо дати можливість таким майстерним викладачам самореалізуватися і бути максимально ефективними в системі вищої освіти.
2. Перелік основних посад працівників закладів вищої освіти. Приблизно три чверті пропозицій і зауважень народних депутатів до законопроєкту 9600, які надійшли до Комітету після першого читання, стосувалися запропонованих змін до 55 статті Закону України «Про вищу освіту». У цій статті викладено список основних посад наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти.
У першій редакції 9600 було запропоновано доповнити чинний перелік посад педагогічних працівників ще такими: концертмейстер, лектор, інструктор, тьютор, наставник. Це викликало велику кількість зауважень, мовляв, це робити недоцільно, адже посад «тьютор» і «наставник» немає у Національному класифікаторі України. Інші народні депутати пропонували розширити перелік у законі додатковими посадами.
Після низки консультацій в Комітеті дійшли висновку, що перелік посад не має регулюватися Законом України, для цього достатньо підзаконних актів або внутрішніх документів закладу освіти. Наприклад, посада «тьютор» застосовується в дистанційній формі здобуття вищої освіти, а посада «наставник» – дуальній. Але не всі заклади вищої освіти пропонують дистанційну або дуальну форму здобуття вищої освіти, тож було б неправильно законодавчо нав’язувати їм ці посади.
Тому Комітет запропонував вилучити із закону «Про вищу освіту» всі посади – не лише педагогічних працівників, а й науково-педагогічних. Перелік основних посад в університетах встановлюватиме Кабмін, а інші посади – самі ЗВО в межах своєї автономії.
3. Лімітування наукової та науково-педагогічної роботи в годинах. Запропоновані в початковій версії законопроєкту 9600 норми 500, 400 і 900 годин на рік спричинили бурхливе обговорення. І навіть більше: пропозиція розподілу трьох видів робіт НПП – наукової, навчальної, організаційно-методичної – на конкретну кількість годин навантаження налякала і заплутала деяких працівників ЗВО. Тому ухвалено рішення відмовитися від чіткого визначення кількості робочих годин на рік.
У новій редакції законопроєкту йдеться про те, що наукова робота для науково-педагогічного працівника на навчальний рік має становити не менше 30% його робочого часу; максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 30% загального робочого часу, педагогічного працівника – 60% робочого часу на навчальний рік. Педагогічні працівники, як сказано вище, можуть забезпечувати освітній процес не більше ніж на 30% від загального обсягу освітньої програми. Такі формулювання залишають «виделку» гнучкості для закладу вищої освіти для встановлення власних норм навантаження співробітникам.
Як бачимо з коментарів у соціальних мережах, дехто злякався перспективи «нормування» наукової роботи: нібито це призведе в майбутньому до потреби визначення в нормальному акті «ваги» тої чи іншої наукової чи дослідницької діяльності: скільки годин на статтю? Скільки на експеримент? Скільки на монографію?
Але все зовсім не так страшно. Коли я зустрічаюся з викладачами закладів вищої освіти, то кожного разу запитую їх: чи складаєте ви індивідуальний план викладача? Усі, кого я запитував, відповідали ствердно. А такий план наразі не передбачений у законодавстві. Це внутрішній документ закладу, яким заклад сам відстежує діяльність, зокрема наукову, своїх працівників. Зверніть увагу, якщо ви заповнюєте індивідуальний план викладача, то ви вже нормуєте свою наукову роботу, адже у вашому плані вже написано, що ви її здійснюєте. Просто додайте години.
А як бути науково-педагогічному працівнику, який серйозно займається наукою і якому 30% часу буде замало? Він завжди може встановити собі більше годин для заняття наукою, адже 30% – це мінімальна планка. Саме так нормами цього законопроєкту посилюється наукова робота в університетах.
Насамкінець коротко відповім на найпоширеніші питання, які турбують освітян у зв’язку із законопроєктом 9600:
Чи через введення педагогічних працівників скоротяться ставки науковців? Законопроєкт цього не передбачає, тож я впевнено можу сказати, що доброчесні заклади цього робити не будуть.
Чи будуть «норми» для виконання наукової роботи, нижче яких – примусове переведення в педагогічні працівники? Єдиної норми для всіх закладів вищої освіти не буде. Примусового переведення законопроєкт не передбачає, але це питання у компетенції автономії закладу.
Чи може штатний викладач, який не хоче займатися наукою, працювати як педагогічний працівник? Так.
Чи правда, що науково-педагогічним працівником буде лише той, хто не менше 30% робочого часу виділяє науковій роботі? Так.
Освітянин, який обіймає керівну посаду в закладі вищої освіти, більше не вважатиметься науково-педагогічним працівником? Якщо виділятиме не менше 30% свого робочого часу науці, – вважатиметься.
Чи правда, що регулювання наукової роботи і зменшення лімітів щодо неї призведе до скорочення ставок в університетах? Навпаки, це створює можливість для збереження ставок, а також дає можливість вибору посади тим викладачам, які з певних причин не хочуть займатися науковою роботою.
Автор: Михаил Винницкий, заместитель Министра образования и науки Украины.
