Автор: Александр Костюк, д. э. н., доктор управления бизнесом (DBA), профессор, главный редактор международного научного журнала "Корпоративная собственность и контроль".
Албанія, Перу, Колумбія – ці країни мають зіставний з Україною показник ВВП на душу населення (відповідно до середнього показника за паритетом купівельної спроможності за період з 1990 по 2017 роки), тобто близько 11 тис. дол. США на рік.
При цьому середня тривалість формального навчання людини протягом життя в цих країнах значно нижча, ніж в Україні (11,5 років). В Албанії ця тривалість становить 10 років, у Перу – 9 років, у Колумбії – 8 років. Це свідчить про те, що вплив освіти в Україні на економічний розвиток країни є нижчим, ніж в Албанії, Перу та Колумбії. Тобто для отримання зіставного з мешканцями цих трьох країн доходу мешканець України має вчитися (здобувати формальну освіту) відповідно на 1,5 року, 2,5 роки та 3,5 роки більше, ніж мешканці цих країн. Утилітарна функція освіти України є низькою.
Чи значить це, що українці витрачають занадто багато свого життя на формальну освіту? Вірогідно, ні. Наприклад, тривалість формальної освіти в Польщі складає 12,3 років, тобто більше, ніж в Україні, але при цьому показник ВВП на душу населення майже в 4 рази вищий, ніж в Україні – 43,2 тис. дол. США. Вірогідно, йдеться про якісне наповнення «продуктивним економічно» змістом формальної освіти, у тому числі і вищої.
Загалом у світі між тривалістю формального навчання мешканців країни та ВВП на душу населення існує залежність – що довше триває формальне навчання, то вищий показник ВВП на душу населення. Україна випадає за межі цього тренду. Вірогідно, йдеться про дві ключові речі – низьку якість державного управління системою освіти країни та слабку утилітарну функцію освіти, що негативно впливає на продуктивність економіки.
Як виглядає результат ігнорування державою цих важливих речей? За даними 2022 року, незважаючи те, що Україна за тривалістю формального навчання випереджає Албанію на 1,5 року, це не є перешкодою для Албанії для випередження України за показником ВВП на душу населення у півтора раза (19 тис. проти 12 тис. дол. США).
Варто зробити засторогу проти висновку, що наша освіта гірша за освіту в країнах, зазначених вище. Це некоректне узагальнення.
У нас освіта економічно непродуктивна. Саме таке визначення пов'язує освіту в країні з іншими факторами впливу на економіку, у тому числі її структурою. І звісно, саме освіта, а не структура економіки, має більше право, щоб чинити першочерговий вплив на показник ВВП на душу населення, бо якість освіти, закладена в навичках та предметних знаннях, формує продуктивний людський капітал, який навіть у нас складає більше ніж половину національного багатства, а в розвинутих країнах світу – понад 75%.
Отже, саме освіта визначає поступ країни, тому спроможність економіки генерувати високу додану вартість є похідною від освіти людей, зайнятих в економіці цієї країни.
