Сергей Захарин, государственный секретарь Министерства образования и науки Украины, доктор экономических наук, профессор.
Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий у перші дні після призначення на високу посаду заявив, що одним із пріоритетів його роботи буде адаптація сфери освіти до викликів війни, забезпечення безпеки закладів освіти, відновлення освітньої інфраструктури, створення механізмів для ефективного онлайн навчання, «а там, де дозволяє безпекова ситуація, – повертаємося до офлайну».
Безсумнівно, адаптація до викликів війни та вироблення ефективних управлінських рішень, спроможних дати відповіді на ці виклики – дуже актуальне завдання. І не тільки для освіти, а для будь-якої сфери суспільного життя: медицини, промисловості, енергетики, житлового господарства, транспорту, державного управління та ін. З цим сперечатися неможливо.
З перших днів повномасштабного вторгнення рф міністр Сергій Шкарлет і вся команда МОН працювали над тим, аби убезпечити роботу системи освіти (хай навіть не на повну потужність), аби здобувачі освіти могли здобувати знання, вміння та навички у максимально доступних обсягах, але за умови суворого дотримання безпекових обмежень.
Навіть не всі так звані освітні «експерти» та «експертки» знають, що робота МОН з перших днів повномасштабного вторгнення рф була організована з урахуванням необхідності виконання мобілізаційного завдання в умовах особливого періоду. Ця робота спиралася (і спирається зараз) на міцне законодавче та нормативно-методичне підґрунтя (зокрема, на статтю 15 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»).
24 лютого 2022 року, приблизно о 7 годині ранку, міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет провів зум-нараду із керівниками департаментів освіти і науки обладміністрацій, а пізніше – з керівниками закладів вищої освіти. На цих нарадах були поставлені чіткі завдання щодо організації роботи, зокрема про забезпечення максимально можливого рівня безпеки для учасників освітнього процесу та переміщення окремих закладів у так звані тилові регіони. Потім – нарада з апаратом МОН. Були виконані особливі управлінські процедури. Потім – робочі зустрічі з керівниками окремих підрозділів. Потім – драматична нарада під головуванням прем’єр-міністра. Сотня телефонних дзвінків. Кілька сотень повідомлень у месенджерах. Виконання доручень.
Автор цих рядків був очевидцем роботи міністра Шкарлета та його найближчих помічників протягом перших тижнів війни. Евакуація дітей. Евакуація іноземних студентів, організація для них «коридору» на кордоні. Розміщення та харчування внутрішньо переміщених осіб у школах, садочках, гуртожитках. Термінове оновлення нормативних вимог. Вилучення освітнього майна на невідкладні потреби ЗСУ. Повідомлення про трагічні випадки. Рекомендаційні листи. Організація евакуації малолітніх правопорушників, про яких засновник «забув». Гуманітарні вантажі. Переміщення закладів освіти. Збір відомостей про знищені та пошкоджені закладів. Щоденно – два засідання Уряду. Щоденно – невідкладні розмови з губернаторами, міністрами, керівниками установ, депутатами, заступниками. Щоденно – міжнародні зустрічі, інколи до п’яти на добу. Робочий день – 15-18 годин. Зараз, звісно, про все написати не можна. Але колись про це будуть написані книжки.
Сергій Шкарлет поставив завдання розпочати освітній процес вже в першій половині березня, переважно в режимі онлайн. Водночас сформулював ідею про проведення національного мультипредметного тесту (НМТ), який за змістом, на мій погляд, є особливою формою проведення ЗНО. Окрім того, було поставлене чітке завдання готувати систему освіти для роботи в режимі офлайн – там, де дозволяє безпекова ситуація. Для цього слід розробити безліч нормативних документів, а головне – виконати купу необхідних практичних заходів та робіт (координація роботи органів влади та засновників, організація охорони, облаштування укриттів, підготовка вчителів, роз’яснювальна робота тощо). Геть зовсім не випадково парламент України ухвалив закон, яким значно розширив управлінські повноваження Міністерства освіти і науки України.
Було виконано колосальну роботу. Судіть самі. У липні 2022 року лише 13% закладів освіти мали відповідні захисні споруди (у переважній більшості – найпростіші укриття, обладнані по мінімуму). На початок 2022/23 навчального року – вже половина. Нині такі споруди мають біля 70% закладів.
У серпні увесь керівний склад МОН (міністр, його перший заступник та заступники, державний секретар) відвідали всі регіони України – з метою проведення нарад щодо готовності закладів освіти до нового навчального року на основі чіткого виконання безпекових вимог. Автору цих рядків було доручено відвідати Волинську, Закарпатську та Полтавську області. Регіони зовсім непрості. Волинська область – багато кілометрів спільного кордону з рб, а отже – неможливість у багатьох громадах працювати офлайн. Закарпатська область – найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб, фактично гігантський гуманітарний хаб. Полтавська область – нещодавні вибухи в Кременчузі, через що значна кількість батьків відмовляється відпускати дітей в школу.
Вирішення проблем забезпечення безпеки у закладах освіти неодноразово ставало предметом обговорення на нарадах під головуванням Президента та прем’єр-міністра. У цих нарадах нерідко брали участь не лише керівники МОН, а й керівники та фахівці Офісу Президента, РНБО, Секретаріату Кабміну, інших міністерств, губернатори, керівники обласних департаментів освіти. Були ухвалені радикальні, але цілком правильні рішення. Також виділялося належне фінансування.
За ініціативою Міністерства освіти і науки України було створено міжвідомчу робочу групу, до складу якої увійшли 25 провідних фахівців з різних органів державної влади (зокрема, Мінекономіки, Мінрегіону, МОЗ, МВС, Національної поліції, ДСНС та ін.). Робоча група розробила проєкт Концепції безпеки закладів освіти. Реалізація Концепції дозволить створити нормативно-правове підґрунтя для підтримки належного рівня безпеки освітнього середовища в Україні. Документ представляє комплексне стратегічне бачення створення безпечного освітнього середовища у закладах освіти та організацію в них рівних, належних і безпечних умов здобуття освіти та викладання.
У період воєнного стану з метою стимулювання залучення молоді до навчання у вітчизняних закладах освіти було застосовано різноманітні управлінські інструменти, у першу чергу ті, які суттєво полегшують доступ до освіти. Такий підхід дав належний результат. Приміром, у сфері вищої освіти було оголошено про кілька сесій вступу, усунуто бюрократичні обмеження, полегшено «екзаменаційні бар’єри» на окремі спеціальності, а у сфері професійної освіти приймання заяв було продовжено до 1 листопада. Результат чудовий: у 2022 році кількість вступників перевищила минулорічний показник.
Доводилося проводити багато роз’яснювальної роботи. Приміром, у школі підвал захаращений і затоплений, і на цій підставі директор каже, що укриття облаштувати неможливо. Захаращений – отже, потрібно прибирати сміття і наводити лад. Якщо підвалу немає – значить, за вимогами ДСНС, найпростіше укриття можна облаштувати в одному з приміщень на першому поверсі. Навіть якщо цього зробити неможливо – слід облаштувати укриття неподалік від школи. Проблем виникала купа, але на кожне запитання слід було давати чітку і обґрунтовану відповідь.
Але до роз’яснювальної роботи підключилися і так звані освітні «експерти» та «експертки», яких в нашій державі розплодилася сила-силенна. Згадайте щоденні невмотивовані істерики у соціальних мережах! Фейсбучні дописувачі стверджували, що працювати офлайн неможливо, оскільки це дуже небезпечно. «Зрадофіли» відверто поливали керівництво МОН відбірним брудом, збирали нескінченні «лайки» і фактично працювали на ворога.
Після початку навчального року виникало безліч проблем, великих і маленьких. Але головне: система функціонувала! Кожен здобувач освіти мав змогу бути залученим до навчального процесу – чи то офлайн, чи то онлайн. Вчителям своєчасно виплачувалася заробітна плата.
Станом на кінець 2022 р. освітній процес здійснювався у 12,9 тисяч шкіл (7,7 тисяч – традиційний та змішаний формати, 5,2 тисячі – онлайн-формат), його забезпечували понад 500 тисяч учителів та вихователів. До навчального процесу у закладах загальної середньої освіти залучено понад 4 млн здобувачів освіти, у тому числі 1,0 млн – навчаються очно, 1,1 млн – у змішаному форматі. Обладнано 18,1 тисяч укриттів (у тому числі у сфері вищої та фахової передвищої освіти – 1,1 тисяч, професійної освіти – 0,6 тисяч, загальної середньої освіти – 9,6 тисяч, дошкільної освіти – 5,9 тисяч, інших – 0,9 тисяч). В укриттях закладів освіти можуть одночасно розміститися 4,4 млн осіб.
Станом на початок 2023 року вдалося значно покращити рівень безпеки освітнього середовища. У понад як 12 тисячах закладів освіти була організована професійна охорона, 9 тисяч – обладнані «тривожною сигналізацією», 7 тисяч - пристроями зовнішнього та/або внутрішнього відеоспостереження. Переважна більшість шкіл та садочків мали належну огорожу. Всі педагоги пройшли відповідні тренінги та інструктажі, а фактично – підвищення кваліфікації з питань безпеки. Вирішувалися питання підготовки освітніх закладів до опалювального сезону.
З метою облаштування існуючих та будівництва нових захисних споруд у державному бюджеті України на 2023 рік передбачено видатки за бюджетною програмою 2211310 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах загальної середньої освіти» в обсязі 1,5 млрд грн.
Слід особливо підкреслити, що керівництву МОН вдалося створити потужну міжнародну коаліцію, яка надавала вітчизняній системі освіти необхідну допомогу. Через десять днів після початку широкомасштабного вторгнення МОН та Мінфін забезпечили надходження до державного бюджету 100 млн доларів, які були виділені Світовим банком в рамках реалізації освітнього проекту. Мені довелося бути очевидцем відповідних перемовин. Загалом, кількість донатів міжнародних партнерів на користь освіти України вимірюється сотнями.
На мій погляд, Оксену Лісовому буде легко виконати завдання з продовження адаптації системи освіти до викликів війни, оскільки ця система в значній мірі вже пройшла належну адаптацію. Також новому міністру буде легко організувати «повернення до офлайну», адже більшість шкіл вже зараз працюють у традиційному або змішаному форматах. Реалізація стратегічних пріоритетів роботи нового очільника МОН, таким чином, спиратиметься на вагомий фундамент вже зразково зробленої роботи.
Освіта з перших днів вторгнення працювала і продовжує працювати на Перемогу, а команда МОН щоденно одержувала маленькі «освітні перемоги». Попереду у нас – нові завдання, виконання яких наблизить нашу спільну Велику Перемогу!
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
