Автор: Тамара Гориха Зерня, писательница.
А які у вас очікування від шкільної освіти в Україні саме зараз?
Я б хотіла чесного визнання стану справ.
Зокрема, що онлайн навчання – це профанація за незначними винятками.
Що три роки онлайн – це три втрачених для школи роки.
І що у багатьох школах адміністрація, по суті, не захотіла налагодити нормальний освітній процес, і це їх цілком влаштовує.
Має бути гнучка система повернення дітей за парту. По суті, школи повинні перетворитися на репетиторські хаби з гнучким підходом до потреб дітей.
Потрібно приймати у школу всіх: хто вчився за кордоном, хто вчився вдома, хто взагалі не вчився. Без вступних іспитів, без стресів і звинувачень.
А потім по ходу або підтягувати учнів, повторювати пропущений матеріал, або давати можливість лишитися на повторний рік без стигми і засудження.
Очевидно, це означатиме більше навантаження на педколектив. Давайте приймемо це як необхідність після трирічної онлайн імітації процесу.
P. S. Моїм дітям пощастило. Обидва школяра ходять на заняття офлайн. У доньки під час онлайн навчання всі уроки були за розкладом. Але це рідкісний виняток на тлі того, що я спостерігала у дітей знайомих.
І ще раз переконалася, що все залежить від школи і від адміністрації. Було б бажання, можна було дітей вчити.
А у багатьох шкіл цього бажання не знайшлося.
