А. Костюк: квалификационный разрыв как вызов вузам

Автор: Александр Костюк, д. э. н., доктор управления бизнесом (DBA), профессор, главный редактор международного научного журнала «Корпоративна власність та контроль».

Найбільшим викликом для випускника університету є ситуація, коли випускник вже у статусі шукача роботи стає жертвою кваліфікаційного розриву – ситуації, за якої рівень його кваліфікаційних навичок не відповідає запитам ринку праці.

Тобто предметні знання у випускника можуть бути добрими, а кваліфікаційні навички – ні. Це є перешкодою для молодої людини у процесі працевлаштування та кар’єрного зростання. Як багато роботодавців вважають проблему кваліфікаційного розриву актуальною і як ця проблема прогресувала протягом останніх двох років?

Протягом 2021–2023 років частка компаній, які вважають, що мають проблему кваліфікаційного розриву, зросла з 55% до 69%, тобто на 14 відсоткових пунктів, і це усього за два роки. Це свідчить про те, що проблема кваліфікаційного розриву прогресує.

Роботодавці, які взяли участь у дослідженні, зазначають, що найбільш активно співпрацюють щодо підвищення кваліфікації своїх працівників саме з університетами. Співпрацю з університетами обирають 59% компаній.

При цьому близько половини компаній повністю компенсують видатки працівників на підвищення кваліфікації в університетах. Це дорівнює 5250 дол США, що дорівнює приблизно місячній зарплаті в розвинутих країнах світу, а ще третина працівників отримують від університетів знижки на програмах підвищення кваліфікації.

Це свідчить про ключову роль університетів на ринку послуг підвищення кваліфікації у зарубіжних країнах. Фактично, без університетів цей ринок не є можливим.

Це результати нещодавнього дослідження кваліфікаційного розриву «CLOSING THE SKILLS GAP: Employer perspectives on educating the post-pandemic workforce», яке провела у січні цього року відома компанія Wiley, опитавши 600 практикуючих фахівців з управління персоналом у світі.

При цьому аналітики компанії McKinsey & Company cтверджують, що зусилля щодо вирішення проблеми кваліфікаційного розриву варті того – продуктивність праці зростає на 40%.

Для України проблема кваліфікаційного розриву має бути навіть більш актуальною. Перше – на відміну від країн ЄС, де показник працевлаштування випускників університетів у 2021 році перевищував 84%, в Україні ми мали значно нижчий показник – 58,9%.

Друге – маючи один із найбільших показників поширення вищої освіти серед дорослого населення в Європі, майже 60%, Україна має один з найнижчих показників продуктивності праці, посідаючи лише 75 місце у світі. І це при тому, що в Україні чи не найбільший показник охоплення вищою освітою випускників шкіл – близько 80%. За такої ситуації, якість кваліфікаційних навичок випускників університетів – це вже питання національної безпеки країни, або як мінімум її економіки.

Кваліфікаційні навички – це не диплом, який має пожиттєвий строк дії. Зовсім ні.

Який же строк дії, тобто життя, у так званих «soft скілів» та «hard скілів»? Питання це надважливе. Отже, на думку фахівців, строк життя soft скілів, як-то критичне мислення, комунікаційні навички або робота у команді, складає до 4 років, а hard скілів – здебільшого до 2 років.

Це свідчить про те, що університетська програма навчання без подальшого періодичного підвищення кваліфікації випускника проблему кваліфікаційного розриву вирішити не спроможна. І це ще ми не ведемо мову про якість кваліфікаційних навичок молодих людей на момент звершення навчання в університеті.

З огляду на «строк дії» кваліфікаційних навичок, у портфелі університетських програм мають бути не тільки програми бакалаврату та магістратури, але й короткострокові програми підвищення кваліфікації, їх має бути достатньо багато для вчасного вирішення проблеми кваліфікаційного розриву, а відношення університету з випускниками мають бути добре організованими. Тобто це не мають бути лише задекларовані програми, а діючі.

Вірогідно, вимірювання якості вищої освіти одними дипломами має залишитися у минулому, бо цей підхід не є дієвим без наявності у випускників якісних кваліфікаційних навичок, післядипломний моніторинг яких університетом разом з ринком праці має бути невідкладним стратегічним завданням нової моделі вітчизняного університету.

В Україні дуже багато вищої освіти, але дуже мало освіти впродовж життя, у системі якої зараз майже не знайти наших університетів.

Нашим випускникам та зайнятим на ринку праці в цілому після здобуття вищої освіти потрібна подальша увага університетів, бо це також й інструмент створення додаткової мотивації для молоді залишатися в Україні.