В. Онацкий: изучение поэзии не должно быть обязательным

Автор: Владимир Онацкий, образовательный эксперт по проведению институционального аудита.

Чи потрібно дітям вчити вірші?

Для багатьох така постановка питання може здатися дивною, адже поетичне слово входить в життя маленької людини з самого народження. І дитина мимоволі запам’ятовує і відтворює всі віршики, які читає чи розповідає мама. Саме мама прищеплює любов дитині до поетичного слова, вчить відчувати красу рідної мови, її ритмомелодику.

Пізніше вихователі в дитячих садочках продовжують цю роботу. Більшість дітей із задоволенням декламують поезії на тематичних ранках, відчуваючи себе справжніми акторами.

Однак поширені в мережі відеозаписи, на яких учні з замруженими очима розповідають вірші, поставили питання в суспільстві, а чи потрібно взагалі вчити та розповідати вірші. Мовляв, у деяких країнах не вчать і нічого, та й не доведено, що запам’ятовування віршів тренує пам’ять.

Ми маємо свою усталену педагогічну практику, і не варто руйнувати все те добре, що є в нашій освіті. Та, разом із цим, не всі діти можуть вивчити вірш. Важко це дається учням із дислексією чи з затримкою психічного розвитку.

Підхід до навчання має бути таким, що враховує індивідуальні особливості учнів. На уроках має звучати поезія, і не лише на уроках літератури чи мистецтва. На математиці, хімії, фізиці, географії, історії вдало підібрані поезії допоможуть краще встановити контакт та сприйняти програмовий матеріал.

На мій погляд, вивчення поезії не має бути примусовим. Однак може стимулюватись та заохочуватись педагогом. Важливо давати можливість дитині самостійно обрати ту поезію, яка припадає їй до душі.

Зараз ми живемо в страшний час. Свої емоції люди виражають у словах, у поезіях, у піснях. І ці пісні, ці вірші роблять нас усіх, і дорослих, і дітей, сильнішими, вселяють віру в нашу Перемогу, бо все буде Україна.

І читати ці поезії, і співати пісні ми будемо впевнено, з широко розплющеними очима.

Оригинал