Автор: Людмила Булыгина, учитель информатики, политехнический лицей НТУУ «КПИ».
Поки тривога і все таке, давайте я трохи підсиплю реальності в ілюзії.
Діти вийшли на офлайнове навчання. Багато де вийшли.
Ви думаєте, скрізь є укриття? Або те, що підвал – це укриття?
Я б так не думала.
Це перше.
А друге – це те, що ми точно маємо зараз робити: навчити дітей вчитись самостійно, без нас. (Як батьки мають задачу: навчити дітей жити без них).
Онлайн. Дистанційно. Ставити собі задачі навчання і досягати. Змалечку.
Чому?
Ілюзія кінця війни і літо в Криму ще не згасло перед очима? Ні?
А раптом ми так будем жити роки? А десятиліття?
Хто сказав, що так не може бути? Ізраїль живе? Живе.
А тепер порівнюємо площі, ресурси і населення, і рахуємо, коли в нас у кожній школі і в кожному будинку будуть укриття?
Порахували?
Так що клавіатури в руки – і завдання одне: навчити тих дітей, що біля нас, вчитись самостійно.
Порушуючи правила, програми і накази.
Це все, що ми можемо зараз зробити.
P. S. І тойво, істерики... я в Перемогу вірю, як в повітря, яким дихаю.
Вона буде, і це безумовно.
