Автор: Александр Костюк, д. э. н., доктор управления бизнесом (DBA), профессор, главный редактор международного научного журнала «Корпоративная собственность и контроль».
Імперська росія каже, що не визнає нічого українського? Це неправда. Визнає, коли мова йде про визнання шляхом крадіжки. Як ось у випадку з вищою освітою.
Минулого тижня в Індії почалася інформаційна пропагандистська кампанія росії, метою якої є перетягування індійських студентів, які навчалися в університетах України, до російських закладів вищої освіти. Це завдання на себе взяло посольство росії в Індії.
Тобто мова йде про застосування явно не ринкових, а виключно політичних важелів тиску на урядові структури в Індії. Чесна конкуренція та росія то є несумісними поняттями.
З огляду на те, що Індія входить до списку дружніх до росії країн, вірогідно, такий політичний тиск, змащений їх брехливою пропагандою, може мати ефект.
Росія заявляє, що готова врахувати усі оцінки та кредити, отримані індійськими студентами протягом навчання в Україні, для продовження навчання в університетах росії на відповідних курсах. Значить, щоб вкрасти 18 тисяч студентів з Індії, росіяни готові визнати нашу вищу освіту.
У росії щорічні надходження від іноземних студентів за навчання складають близько 1,5 млрд дол. США. Контингент іноземних студентів у них значний – близько 300 тисяч студентів. При цьому, 5 найбільших університетів росії акумулюють близько 25% усього контингенту іноземних студентів, а їх керівництво вже заявило про очікування зменшення контингенту цього року. Ось тому вони і проявляють таку зацікавленість до іноземних студентів з України, особливо з Індії.
Нагадаю, що індійські студенти складали найбільшу когорту студентів в Україні – трохи більше ніж 18 тисяч, або майже 25% від загалу іноземних студентів. Більшість з них навчалася на програмах з медицини, викладання якої та подальше визнання дипломів можливе лише за стаціонарної форми навчання. Саме тому загарбницькі воєнні дії росії на території України грають на користь росії у цьому питанні також.
Вартість питання – близько 100 млн дол. США на рік, що є річною оплатою студентів з Індії за навчання в університетах України та складає близько 14% спецфонду закладів вищої освіти України. Це значний показник.
Якщо мова йде про посольство, то іноземні студенти для росіян є політичною справою. Питання: «А як відповідає симетрично наше посольство в Індії або у країнах Середньої Азії, з яких у росії навчалися щороку більше 100 тисяч студентів?» Тобто іноземні студенти – це вже давно зовнішньополітичне питання. А ми, вірогідно, все ще хочемо подолати у цій темі російського ворога чесними методами конкуренції ринку освітніх послуг! Це наївно.
Щодо невизнання чи визнання російських дипломів, то зараз мова йде про ті країни, які входять у список країн, дружніх до росії. Індія – одна з них. Тобто визнавати російські дипломи в Індії чи ні, то справа виключно індусів.
Тому нашому МОН та МЗС розслаблятися не можна, бо щодо тих країн, які росіянські дипломи не визнають, то їх студентів до війни в росії і не було.
Чи варто нагадувати про те, що наприклад, у нещодавньому рейтингу університетів світу QS World University Rankings 2023 університети країни-агресора все ще співіснують разом з іншими університетами світу. 48 університетів з росії серед майже 1500 університетів з інших кран світу. Чи не на них орієнтують студентів з Індії, які навчалися в Україні, посольство росії в Індії?
Нам усім зараз потрібен здоровий прагматизм і використання усіх можливих інструментів для того, щоб поборотися за іноземних студентів в Україні.
