Е. Северенчук: повторяется то, что не должно повторяться

Война – это всегда о политике, но война – это прежде всего люди и горе потерь

Е. Северенчук: повторяется то, что не должно повторяться

Автор: Елена Северенчук, руководитель коммуникационного офиса Малой академии наук Украины.

«Мені здається, одна з причин, чому Польща так підтримує Україну сьогодні – це тому, що ми знаємо, якою підступною є росія. Тому, що в нашій генетичний пам’яті й досі зберігається отой код, який нам постійно нагадуватиме, як 1 вересня 1939-го Німеччина оголосила війну Польщі, чим розпочала ІІ Світову, а вже за 2 тижні її підтримав радянський союз. І коли німці рівняли з землею Варшаву на одному березі Вісли, на іншому сиділи радянські війська, курили свої папіроси і лише споглядали, як десятками тисяч гинуть наші люди. Навіть не намагалися рятувати бодай цивільних. Потім десятиріччями насаджували свою радянщину і нищили інтелігенцію. А зі згарищ Варшави хотіли зробити меморіальний комплекс, щоб показати, якою нищівною може бути війна. Ось такий парадокс. Цього неможливо забути і неможливо пробачити. Бо історія доводить, що вони це повторюють знову і знову».

Вчора я запросила на обід родину, у квартирі якої ми от уже 2 місяці як живемо.

І будь-яка тема розмови так чи інакше поверталася до війни.

І оцю фразу, з якої я почала, сказала 15-річна дівчинка. Народжена в Англії. Вирощена в забезпеченій польській родині. Дорослість і мудрість якої мене захоплювала вчора не один раз.

Війна – це завжди про політику.

У неї є передумови.

У неї є офіційні й неофіційні причини і приводи.

Домовленості й пакти.

Союзники.

Дерибани земель.

І сітка історичних нервових клітин, кожна з яких запалюється і детонує, якщо до неї бодай спробувати доторкнутися.

Але війна – це щонайперше завжди люди.

Люди і мільйони їх історій.

Страшних. Таких, які не мали б повторюватися.

Про горе втрат.

Про каліцтва тіл і душ.

Про вбивства і зґвалтування.

Про геноцид.

Про голод.

Про депортації…

2022-й рік.

Центр цивілізованого світу.

Моя країна.

Те, що не мало б повторюватися ніколи, повторюється знову.

І знову.

І знову.

А ми, як і наші пращури кілька століть тому.

Як і наш Тарас.

Як і наше Розстріляне відродження.

Знову й знову повторюємо: «Горіть у пеклі, кляті москалі!»

За наші багатовікові страждання і за наші страждання сьогоднішні.

За наших вбитих дітей.

За наші Бучу, Маріуполь, Харків, Охтирку…

Горіть у пеклі!

І мені ані на крихту не соромно говорити про це не пошепки, а щосили кричати в найбільший з можливих гучномовців.

Аби лишень світ почув.

У День пам’яті і примирення.

У День перемоги над нацизмом, який так і не був переможений 77 років тому.

Оригинал

Освіта.ua
09.05.2022

Популярные блоги
Тамара Гориха Зерня: мы потеряем много абитуриентов Государство должно максимально упростить условия вступления и расширить госзаказ.
А. Истер: упрощенное ЗНО нуждается в коррекции Предложение «выпускники будут сдавать мультипредметный онлайн-тест» требует коррекции
И. Ликарчук: система ЗНО стала на путь стагнации Спасти систему ЗНО от краха или исчезновения смогут только новые команды и технологии
Наталья Пипа: существуют два риска из-за переноса ЗНО Нельзя отменять ЗНО, если нет предложения, а что делать вместо этого
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев