Автор: Александр Костюк, д. э. н., доктор управления бизнесом (DBA), профессор, главный редактор международного научного журнала «Корпоративная собственность и контроль».
Зараз одне з найбільш актуальних питань, які стосуються вищої освіти в Україні, є питання визначення кількості та розподілу бюджетних місць. Тут ідеться, у першу чергу, про державні гроші, тобто про справедливість у процесі їх розподілення між абітурієнтами.
ЗНО цього року скасовано, значить, принцип «гроші ходять за студентом» має якось бути трансформовано по суті, але не втративши ознаки справедливості навіть в умовах війни. Тобто «гроші ходять за студентом» як принцип може девальвувати цього року, і цього потрібно не допустити.
З огляду на фінансування вищої освіти в інших країнах після війни, увагу у бюджетному фінансуванні варто акцентувати на тих дітях, які найбільше постраждали від війни, і батьки не мають чим сплачувати за контракт, дітях волонтерів, які витратили свій час, гроші, або навіть життя.
Зробити чіткі критерії щодо визначення категорій дітей, які, на жаль, постраждали найбільше і точно не в змозі заплатити за своє навчання. Визначити пріоритетність доступу до бюджетного фінансування. Тобто розширити соціальну стипендію як категорію. Сюди корупції пробратися складніше, а для якості та контролю навчання після першого курсу зробити національне оцінювання. Це буде справедливо.
Скажу так. Якщо вивчити практику війн у світі, то 70% грошей, які держави направляли на відновлення вищої освіти, направлялися через механізм державних стипендій. Тобто не просто з бюджету держави до бюджету закладів вищої освіти.
Ні, це не справедливо. Має бути не просто відновлення інфраструктури. Тут мають бути окремі фонди, бажано з іноземного, цільового походження, які обов’язково будуть.
У першу чергу, тут має бути забезпечено принцип справедливості щодо права на отримання вищої освіти дітям. Окрім цього, до соціальних, розширених стипендій додати стипендії тим студентам, які вдало складуть вступні випробування, як-то, наприклад, мультипредметний тест.
Щодо якості навчання, то наприкінці першого курсу потрібно провести загальнонаціональне незалежне оцінювання усіх першокурсників і залишити лише тих, хто має відповідний рівень знань за предметами першого курсу навчання.
Тобто в умовах війни принцип «гроші ходять за студентом» потрібно зберегти, трансформувавши під запити воєнного часу, усвідомлюючи необхідність запровадження додаткових фільтрів якості освіти протягом першого року навчання студентів.
При цьому ті заклади вищої освіти, які за результатами вступної кампанії заявлять про фінансові проблеми, потрібно реорганізувати у рамках оптимізації мережі закладів вищої освіти. Так ми подбаємо і про дітей, і про якість навчання, і про людей, які працюють у системі вищої освіти.
Останнім часом ми висловлюємо багато точок зору на тему ЗНО, бюджетного фінансування, якості вищої освіти та справедливості. Парадоксально, але поставимо собі питання: а на якому історичному досвіді ґрунтуються наші думки та пропозиції? У цьому контексті дуже цікавим є звіт ЮНЕСКО «The Hidden crisis: armed conflict and education», підготовлений групою Global Education Monitoring Report Team.
Після вивчення таких звітів добре усвідомлюєш, як багато нам потрібно ще зробити, скільки питань ще потрібно вивчити, щоб мати системний погляд щодо відновлення нашої системи вищої освіти після війни.
Тому нам з вами вже зараз потрібно розширити кількість питань для суспільного обговорення і формування суспільної точки зору, до якої має обов’язково дослухатися МОН України.
