Автор: Татьяна Коханевич, методист Львовского регионального центра оценивания качества образования.
Сьогодні на позачерговому пленарному засіданні Верховна Рада України розглянула законопроєкт (реєстр. № 5014) щодо звільнення у 2020/2021 навчальному році здобувачів повної загальної середньої освіти від проходження ДПА.
Сьогодні! Коли до основної сесії ЗНО залишилося трохи більше місяця. Я не буду зараз писати про доцільність чи недоцільність такого рішення. Я про інше.
Чому не можна було зробити цього восени, або хоча б у січні, під час попереднього локдауну? Для чого було тримати в напрузі учнів, яким ЗНО не потрібне, їхніх батьків, учителів?
Страшно подумати, скільки зусиль коштувало працівникам профтехосвіти і коледжів зареєструвати своїх студентів в умовах карантину і дистанційного навчання. Сьогодні усі їхні зусилля Верховна Рада помножила на 0. Та й не тільки їхні.
Скільки державних (наших з вами) коштів витрачено на реєстрацію учасників, які на ЗНО не підуть, на друк зошитів, на всі інші організаційні моменти... Ці гроші можна було б спрямувати, наприклад, на покращення умов проходження ЗНО для тих учасників, яким воно потрібне.
А тепер у зв'язку з тим, що ДПА не просто скасована, а учасники матимуть право самостійно вирішувати, складати їм ДПА чи ні, то усе: зошити, інструктори, пункти – потрібно буде розраховувати навіть на тих, які при реєстрації заявили, що результат ЗНО їм не потрібен.
Чому ж вони не відмінили цю багатостраждальну державну підсумкову атестацію в 11 класі раніше?.. Інтриги їм не вистачало. Драматурги!
Біда в тому, що ми, освітяни, в цьому театрі абсурду навіть не актори, ми – меблі, інвентар і антураж.
